Нищівна сила непроханої гості

0
186

Середземноморська плодова муха (Ceratitis capitata Wied.) є представником Родини Строкатокрилки (Tephritídae) Ряду Двокрилі (Diptera), а за сумісництвом і одним із найнебезпечніших карантинних шкідників, що здатний уражати широкий спектр плодових, ягідних, овочевих культур та декоративних порід, включаючи як екзотичні (різноманітні цитрусові, банан, хурму, фінік, манго, мушмулу, гранат, інжир, авокадо), так і традиційні та звичні в Україні суниці, груші, яблуні, черешні, сливи, абрикоси, персики, виноград, томати, перець, баклажани тощо. І це далеко не повний перелік об’єктів, що входять до лав потенційних жертв поліфага, шкодочинність якого надзвичайно велика (здатний пошкоджувати понад 200 видів рослин) попри маленькі розміри (імаго досягає 4,0–7,0 мм у довжину).

Карантинна “заморська” муха зовні за будовою тіла та розмірами схожа на звичайну хатню муху, тільки яскраво розфарбовану. Зі шкодочинних об’єктів максимальну схожість можна відзначити з поширеною в Україні вишневою мухою (Rhagoletis cerasi). Голова середземноморської плодової мухи велика, з яскравими червоними очима. Груди комахи мають яскравий насичений чорний колір, строкаті, зі смугами та плямами жовтого, оранжевого, іржавого кольору. Якщо роздивлятися комаху згори, малюнок на грудях мухи нагадує маску. Черевце мухи жовтувато-оранжевого кольору, з двома біло-сірими смугами. Ноги комахи жовтуватого кольору. У самиць помітний яйцеклад. Муха має досить широкі крила з кількома помітними смужками сіруватого та жовтого кольору. Статевий диморфізм, тобто характерні відмінності будови тіла самиць та самців, у шкідника виражений слабко.

Розвиток шкідника проходить за циклом повного перетворення, розпочинається з відкладання самкою яєць під шкірку плодів. Для цього муха проколює яйцекладом шкірку плода, а потім випускає майбутнє покоління під неї (до 20 яєць розміром 0,7 мм жовтого кольору). Місце проколу плода добре помітне навіть неозброєним оком. Одна самка середземноморської плодової мухи здатна відкладати до 1000 яєць (в середньому близько 300). Стадія яйця нетривала, проходить 1–2 доби.

Наступним етапом життєвого циклу стає вихід личинки. Личинка безнога, типова для ряду Двокрилих, білого кольору, перед заляльковуванням досягає в довжину близько 1,0 см. Живиться вона вмістом плодів, у яких було попередньо відкладено яйця. Живлення триває кілька тижнів (зазвичай, не більше 3). За цей час личинка проходить 3 стадії розвитку, після чого вона виходить з ураженого плода (який зазвичай опадає на землю), переміщується до поверхневого шару грунту, де заляльковується, утворюючи пупарій еліпсоподібної форми жовто-коричневого кольору. До речі, розвиток личинок прискорюється за умови відкладання мухою яйцекладки в більш стиглі плоди, а також залежить від виду ураженої рослини. Так, розвиток личинки в плодах цитрусових дерев є на 5–10 діб тривалішим, аніж за умов ураження персика.

Стадія лялечки найменш тривала, проходить за 7–10 діб. З лялечки виходять мухи нового покоління, і розпочинається наступний цикл розвитку. Імаго живе, в залежності від умов середовища, 6–8 місяців.

В Україні, залежно від регіону, середземноморська плодова муха може давати від 2 до 6 поколінь (у південних районах та Криму), у той час як у теплому тропічному кліматі вона розвивається майже безперервно і дає до 16 поколінь за рік. Оптимальний режим для розвитку фітофага створюється за температури повітря +20…28оС та підвищеної (понад 65–70%) вологості повітря, тож найкраще себе він почуває в умовах субтропічного та тропічного клімату. При зниженні середньодобової температури повітря до +12оС і менше розвиток середземноморської плодової мухи припиняється. За температури 0оС і нижче муха і личинки гинуть.

Походить середземноморська плодова муха з далекої Південної Америки, за іншими даними – з Африки. На початку ХІХ ст. з розвитком торгівлі шкідника було завезено до країн Західної Європи (наприклад, у 1954 році він уже був в Австрії), а згодом і до США, де вперше середземноморську плодову муху було зафіксовано на Гаваях у 1907 році. Згодом фітофаг переміщується і на материкову частину півдня США: у 1929 році до Флориди, у 1966 році до Техасу, у 1975 році до Каліфорнії. У СРСР вперше було зафіксовано шкідника в 1937 році в Одесі. Глобальна мапа розселення середземноморської плодової мухи вже покриває практично всі континенти: Африку, Південну, Центральну, Північну Америку, Австралію, Нову Зеландію, Західну та Центральну Європу. В країнах Азії поки що вид не спостерігається, можливо, через неспроможність конкурувати з місцевою східною фруктовою мухою (Bactrocera dorsalis). Проте глобальна торгівельна діяльність і недостатня пильність карантинних служб сприяє подальшому просуванню шкідника земною кулею. Так, 7 листопада 2018 року личинки середземноморської плодової мухи було виявлено у вантажі гранату на Дніпропетровщині, 1 листопада того ж року на Львівщину намагалися завезти мандарини, що містили личинки фітофага. Нещодавно, а саме 21 лютого поточного року, ТСН розповідала про факт затримки партії цитрусових, що походили з Єгипту, які були заражені личинками середземноморської плодової мухи. Добре, що наша фітосанітарна та карантинна служби сумлінно виконали свою справу та не дозволили фруктам, заселеним потенційно небезпечним фітофагом, з’явитися на полицях наших супермаркетів. Найчастіше до України заражену продукцію намагаються завезти з Туреччини та Єгипту. Окрім прямого завезення мухи в латентному стані з партіями заморських фруктів можливе і фізичне її переміщення з вітрами на відстані до кількох десятків кілометрів. На даний час середземноморська плодова муха трапляється в поодиноких випадках на території Одещини та в Криму.

Економічна шкодочинність фітофага надзвичайно висока, оскільки він має досить високий коефіцієнт розмноження та за сприятливих умов здатний повністю знищити врожай. Відомо, що в окремі роки в США збитки від плодової мухи сягали сотень мільйонів доларів.

Уражені плоди на перший погляд не відрізняються від здорових. Втім, при детальному вивченні помітні місця проколів яйцекладкою самки. Уражені плоди м’які, продавлюються, з місць проколів витікає сік. Згодом відбуваються подальші зміни залежно від виду ураженої рослини. Так, плоди персика можуть виділяти у місцях ураження камедь. Цитрусові плоди червоніють, стають горбкуватими. На окремих плодах у місцях ушкоджень можуть утворюватися темні тверді плями. У місця пошкоджень часто потрапляють збудники грибкових, бактеріальних або вірусних захворювань, що тільки прискорює псування плода.

Найбільш ефективним методом боротьби зі шкідником є превенція його появи та поширення на території нашої країни, тобто карантинні заходи, які включають ретельне інспектування всіх плодово-ягідних і овочевих культур та їх плодів, що завозять з-за кордону, та знезараження (зокрема, методом рефрижерації, передбаченим Інструкцією №40 від 18.03.2003 Укрголовдержкарантину України) або за неможливості його провести повне знищення вантажу, що містить у собі небезпечного фітофага. На територіях господарств, що знаходяться у зоні потенційного ризику, необхідне встановлення феромонних пасток та ретельне спостереження за ними, постійний фітосанітарний моніторинг, особливо у період з травня по вересень. У разі виявлення у феромонних пастках невідомих або потенційно небезпечних комах необхідно одразу звернутися до регіонального органу Державної фітосанітарної служби.

Щодо застосування хімічних заходів є окремі рекомендації заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Херсонській області Краснощока В.В. та провідного спеціаліста-ентомолога Зозулі В.А. проводити обприскування заражених насаджень фосфамідом, карбофосом або корсаром (при цьому до робочого розчину рекомендовано додати 5% патоки). Для того, аби знищити латентну форму шкідника в грунті, рекомендовано проводити затравки пристовбурних кіл 25%-ним порошком гексахлорану на фосфоритному борошні у дозі 15 г/м2. Уражені плоди треба знищити шляхом спалювання. Від себе хочу додати про агротехнічну можливість знищення шкідника, що залялькувався у грунті. Враховуючи неспроможність витримувати низькі температури, зяблева оранка на глибину до 30 см з обертом пласта дозволить винести латентну форму середземноморської мухи на поверхню грунту, а суворі зимові морози вже доведуть справу до кінця.

У статті були частково використані матеріали Державних фітосанітарних лабораторій України

П.В.Лиховид, к. с.-г. н., с. н. с., Інститут зрошуваного землеробства НААН

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here