Курс на фермерство: як у Польщі дбають про продовольчу безпеку

0
111999

У нинішньому році для фермерів і сільськогосподарських кооперативів ще діють програми державної підтримки, які були затверджені у попередні роки.  Але нині в уряді озвучують плани згорнути ці програми, а кошти спрямувати на запровадження ринку землі. Очевидно, за задумом чиновників, українські аграрії, які матимуть у власності наділи ріллі, отримають можливість віддавати у заставу годувальницю, а банки за таких умов охочіше надаватимуть їм кредити, тоді і держпідтримка більшості виробників може не знадобитися …

 Однак досвід наших західних сусідів свідчить про протилежне. Без послідовної державної політики та систематичної допомоги економічного дива в агросфері не відбудеться. Мало того, можемо втратити і ті скромні надбання, які маємо, адже конкуренція на світовому ринку продовольства досить жорстка, зазначають експерти.

Про агрополітику сусідньої Польщі та інших країн Євросоюзу нам розповів керівник Сільськогосподарського дорадчого центру «Фермерська країна» Павло Дигдало. Ця організація сприяє розвитку фермерства в Україні і допомагає аграріям-початківцям налагодити справу.

Польські аграрії були чи не найбільшими скептиками вступу Польщі у ЄС. Тож на початку 2000-х вони найбільше протестували проти цього кроку, – каже  Павло Дигдало. – Боялися, що таке об’єднання знищить польське село, а землю буде роздано в оренду фермерам з інших,  багатших країн Євросоюзу. Однак, як виявилося, польські аграрії найбільше виграли від вступу. Це відбулося за рахунок значних європейських доплат за різноманітну діяльність у  аграрному секторі. У  Польщі наданням допомоги аграріям, передовсім розподілом коштів Європейського інвестиційного банку, займається спеціальна держустанова – Агенція реструктуризації і модернізації сільського господарства. Скажімо, на виплату польським аграріям цей орган лише у 2016 році отримав від Європейського інвестиційного банку близько 3,4 мільярда євро. У Польщі категорія фермерів, що має право скористатися отриманням допомоги, є досить широкою. Вони отримують компенсації як доплату за кожен гектар угідь чи озеленення земель, за дистрибуцію сільськогосподарських товарів тощо. Допомогу мають і  молоді фермери на започаткування власного бізнесу. Так, у Польщі за 1 га орних угідь фермер може отримати доплату у розмірі 107 євро, за озеленення 1 га площі – 72 євро. Молодий аграрій за роботу на 1 га землі може отримувати понад 53 євро. Держава виплачує кошти за вирощування окремих видів культур. Так,  за 1 га, де вирощувалися томати, польський фермер може отримати дотацію від держави  у розмірі понад 700 євро, за 1 га картоплі – 280 євро, цукрового буряка – 460 євро.

При цьому у  Польщі значно дешевші кредити, ніж в Україні. Скажімо, польський фермер може взяти кредит на споживчі аграрні потреби під 2% річних терміном на 4 роки. Техніку він  може отримати у кредит під 4% річних, при цьому купувати техніку не обов’язково польського виробництва. А частину відсоткової ставки у 4% фермер може компенсувати за рахунок коштів Агенції реструктуризації і модернізації сільського господарства.

В Україні також діють державні програми підтримки сільськогосподарських виробників, у тому числі часткового відшкодування вартості придбаного обладнання чи техніки, але лише вітчизняного виробництва, компенсація відсоткової ставки за залученими кредитами, програми підтримки садівництва, компенсація вартості закупленого насіння та інші. Звичайно, не всі програми були системними та доступними всім фермерам, умови багатьох із них щороку змінювались, але багатьма програмами аграрії активно користувались,  і шкода, що й таку  допомогу наші фермери можуть втратити у наступному сезоні, коли уряд анонсує відкриття ринку землі сільгосппризначення. 

Що можете розповісти про ринок земель сільськогосподарського призначення у Польщі?

Правовою основою земельної реформи у Польщі було прийняття закону про управління державними сільськогосподарськими землями, прийнятому ще у 1991 році. Для управління земельним ринком було створено Агенцію сільськогосподарської нерухомості,  і лише у 2016-му в Польщі зняли обмеження для іноземних інвесторів на купівлю землі.  Саме у Польщі тривав найдовший, у порівнянні з іншими країнами ЄС, перехідний період –  12 років. За цей час левова частка державних земель сільгосппризначення, що були виставлені на аукціон, опинилася у власності дрібних місцевих фермерів.  У  інших країнах ЄС після відкриття ринку землі таких обмежень для резидентів країн Євросоюзу не існувало. Максимальна площа ділянки, якою має право володіти громадянин Польщі,  становить 500 га. У  Польщі на ринку земель сільгосппризначення взагалі відсутня регуляція цін, вони регулюються самим ринком. Сьогодні у сільськогосподарському виробництві Польщі домінують дрібні сімейні ферми, яким належить понад  80% орних земель. Основна частина угідь розділена між понад 3 мільйонами особистих приватних селянських господарств, у середньому наділ яких становить близько 7 га. Це у 10 разів менше від раціональної площі фермерського господарства у країнах ЄС. Нині іноземець має доступ до ринку землі сільгосппризначення у Польщі, якщо він одружений із громадянином Польщі та мешкає у країні останні два роки або якщо не одружений із громадянином Польщі, але мешкає у країні п’ять років після отримання статусу постійного резидента. В окремих регіонах ці обмеження не стосуються іноземців, які орендували землю протягом останніх трьох років. Щоб приватні власники не поспішали віддавати свій засіб виробництва в оренду, купувати землю мають право громадяни, які отримали сільськогосподарську освіту або мають досвід роботи на землі. Багато земель у Польщі лишилися у державній власності для забезпечення стратегічного резерву. Ці землі здаються через аукціони в оренду. Ціна орендної плати варіюється залежно від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.  Тобто у сусідній країні була прийнята законодавча база, яка сприяла тому, щоб землі сільгосппризначення опинилися у власності дрібних фермерів, які мали час  зміцнити господарство і розвинутись. Щодо позик на придбання землі сільськогосподарського призначення у Польщі, то сума такої позики може бути еквівалентною 80 % інвестиції, лише 20 % сплачує покупець землі з власних коштів. Такі позики там даються під 5,5 % річних.

Таким чином, Польща у питанні продовольчої безпеки зробила ставку  на дрібного виробника, який здебільшого заробляє за рахунок продажів на внутрішньому ринку країни. Як, до речі, нині і у нас, де селянські господарства забезпечують чи не найбільшу частку внутрішнього ринку овочами, фруктами, горіхами та грибами.

На думку Павла Дигдала, завдяки низьким, особливо у порівнянні з українськими, банківським відсоткам за кредити для сільгоспвиробників у Польщі,  а також дотації ЄС польські фермери мали можливість інвестувати кошти у переробку, а це потребує значних капіталовкладень. До речі, завдяки державним програмам підтримки в останні роки українські фермери теж почали розвивати переробку, в тому числі зросла кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Адже об’єднання дає можливість фермерам не лише знизити виробничі витрати, а і придбати вартісне обладнання для переробки власної продукції, що дозволить членам кооперативів виробляти продукцію з доданою вартістю та заробляти більше.

Як протікає процес створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів на Львівщині?

Так, як і у всій Україні – дуже повільними темпами. Важко об’єднати людей, навіть якщо у процесі кооперації передбачене зниження вартості кінцевого продукту для членів кооперативу і підвищення його ціни для споживача. На сьогодні на Львівщині діє близько 40 сільськогосподарських кооперативів, із них 12 плодоовочевих. Поки що діє як державна, так і обласна програми, які зосереджені на відшкодуванні вартості обладнання для переробки. За державною програмою відшкодовується до 70 % вартості такого обладнання без ПДВ. Сюди входить обладнання для зберігання, транспортування, переробки та передпродажної підготовки  сільгосппродукції,  але лише для обслуговуючих кооперативів, при тому обладнання має бути вітчизняного виробництва. За 2 роки дії цієї програми поки жоден із кооперативів Львівщини не подав документів для участі в ній. Кілька кооперативів подають документи для участі у обласній програмі, яка координується Департаментом агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації. Очевидно, тому, що у ній не передбачені обмеження щодо кількості членів кооперативу і вітчизняної «прописки» виробника обладнання, як це у аналогічній державній програмі.

Через те, що організація кооперативу є досить складним процесом, у Польщі здебільшого стимулювали індивідуальне фермерське виробництво, а коли фермери стали заможнішими, у них з’явилися обігові кошти і активи у вигляді логістичних і переробних потужностей, створилося сприятливе середовище для кооперації. Таким чином, у Польщі за останні три роки від дрібнотоварного виробництва перейшли до концентрації спеціалізованих аграрних виробництв. Тобто кооперація стала запорукою розвитку переробної галузі, що можна робити і у нас. Оскільки для кооперативів створено ширші можливості щодо закупівлі обладнання. І це, до речі, не тільки у Польщі, а і у ЄС. У нас же у більшості кооперативів  як юридичних осіб  немає чого  залишити у заставу, що може бути запорукою отримання фінансових ресурсів для купівлі сучасного обладнання, тому і були розроблені відповідні державна і обласна програми підтримки.

 Який досвід інших країн Європи варто запозичити?

Під час обговорення країнами-членами ЄС бюджетного плану, який затверджується на 7 років, питання у частині видатків на підтримку сільгоспвиробників є чи не  найбільш проблемним. Але у будь-якому випадку ці видатки щоразу ухвалюють, кошти є доступними для фермерів ЄС, а механізми для їх отримання є зрозумілими і прозорими.

Якщо казати про Німеччину, ключовим елементом стимулювання є прямі виплати як компенсація ризиків сільгосппідприємств задля пом’якшення впливу коливань цін на продукцію. Доплати  служать і  компенсацією за високі стандарти у сільському господарстві, адже фермери ЄС мають дотримуватися жорстких правил охорони навколишнього середовища та захисту прав споживачів тощо. Також здійснюються авансові виплати у несприятливих для сільськогосподарського виробництва регіонах. Фінансова допомога надається в умовах ризику банкрутства фермерського господарства. У вигляді допомоги можуть скасовувати плату за оренду державних земель. Місцеві влади у Німеччині можуть анулювати земельний податок, особливо у випадку,  якщо очікується зниження врожаю. Допомога передбачена і у інших форс-мажорних випадках. 

–  Чи існують програми ЄС для фінансової підтримки українських  фермерів?

–  Так, але вони націлені не на фермерів як кінцевих бенефіціарів, а швидше на системні зміни, реформу державних установ. Скажімо, проект ЄС «Підтримка впровадження сільськогосподарської політики в Україні» націлений на вдосконалення бюджетного процесу в галузі розвитку сільського господарства і сільських територій. Діє також проект «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні», до речі, завдяки цьому проекту на Львівщині створений сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Стрийський ясь», члени якого вирощують традиційну для даної території культуру – квасолю сорту Яська. Саме завдяки проекту та роботі, що проведена у рамках його реалізації,  члени кооперативу змогли реалізовувати квасолю за вищою у 2,5 разу  ціною,  ніж до проекту.  Є проект прозорого управління земельними ресурсами в Україні. Він поки діє лише у 4 областях, у тому числі на Львівщині. Цей проект має сприяти забезпеченню вільного доступу до інформації і правильному відображенню інформації про земельні ресурси та захисту прав землевласників.

–  Чому систему сільськогосподарського дорадництва в Україні не змогли організувати належним чином, як у інших країнах світу, скажімо, як у Ізраїлі?

–  Оскільки не було системного підходу з боку держави щодо створення та функціонування системи дорадчих служб України. Запрацювали лише декілька дорадчих служб в Україні, які впроваджували певні проекти МТД, зокрема, на Львівщині функціонує вже багато років Львівська Аграрна Дорадча Служба, проте її діяльність зосереджена лише на розвитку молочного напряму і кооперації у рамках  проекту уряду Канади «Розвиток молочного бізнесу в Україні» .

–  Який попит на дорадчі послуги відчувається на Львівщині?

Ми відчуваємо величезний попит на дорадчі послуги і не лише на Львівщині, оскільки в Україні дуже слабо розвинений дорадчий устрій. Проблемою є те, що наші фермери не вважають за потрібне оплачувати цей вид послуг, а державна політика є поки несистемною щодо дорадництва та компенсації вартості дорадчих послуг для фермерів.

 

Олександр Литвиненко