Гнилі стовбурів, гілок ліщини і фундука та заходи з обмеження їх поширення

0
11968

До гнилей стовбурів і гілок ліщини та фундука  належать: стов-бурова гниль, біла гниль, біла змішана гниль гілок, біла периферична гниль гілок,  усихання гілок (біла волокниста гниль), звичайний (європейський) рак, диплодіоз.  Якщо раніше ці хвороби були поширені лише на різних видах ліщини, частіше у лісових насадженнях, то  на сьогодні  більшість із них стали виявлятися на промислових  сортах фундука, родоначальниками  яких  є ліщина понтійська (Corylus pontica K.KOCH ), ліщина крупна (Corylus maxima  MILL.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.) та інші види. Ураження культурних сортів фундука різними гнилями  відбувається у зв’язку з інтенсивним розширенням промислових насаджень горіха в останні роки. 

Стовбурова гниль (біла центральна гниль деревини). На уражених стовбурах і гілках ліщини та фундука виявляються  дуже різні за розміром і формою – плоскі, черепашкоподібні або половинчасті, зрідка майже розпростерті, з борозенчастою, часто горбкуватою волохатою рудою або сірою поверхнею, із заокругленим пухнастим краєм –  плодові тіла гриба.

Збудником хвороби є трутовий гриб Phellinus torulosus (Pers.) Bourd. et Galz. (син. Polyporus  torulosus Pers.).

Тканина плодових тіл волокниста, легка, іржава або буро-іржава. Поверхня трубчастого шару рудувата або бурувато-коричнева, іноді з оливковим відтінком. Гіменофор складається з декількох шарів трубочок.

Гниль виявляється на стовбурах і гілках старих ослаблених ростучих дерев з механічними пошкодженнями. У результаті своєї життєдіяльності патоген викликає білу центральну гниль деревини. Уражені рослини з часом гинуть.

 Інфекція зберігається в уражених стовбурах (грибниця патогена) і плодових тілах гриба (базидії з базидіоспорами). Протягом вегетаційного періоду гриб поширюється базидіоспорами.  Окрім ліщини і фундука патоген уражує грушу, сливу, черешню, вишню, ясен, троянди, самшит, ялівець та  ін.

Біла гниль. Захворювання на ліщині і фундуку проявляється у вигляді змішаної гнилі гілок і периферичної гнилі коренів і стовбурів. Ура-жена рослина може сильно знесилитись  аж до повної  загибелі. Уражена деревина втрачає пружність, набуває волокнистого стану і білосніжного забарвлення, стає менш міцною і легко ламається.

Біла гниль проявляється у вигляді загального  в’янення надземної частини рослин. У вологу погоду окремі листкові пластинки стають водянистими, знебарвлюються,  покриваються білим повстяним нальотом. На уражених гілках, пагонах і плодах утворюються м’які гнилі плями, вкриті білим повстяним нальотом. Надалі тканини загнивають, плями набувають неправильної форми. На їх поверхні з’являються темно-коричневі, згодом чорні дрібні тільця – склероції. Уражені корені вкриваються водянистими невиразними бурими плямами, на поверхні яких формується білосніжний слизоподібний наліт із дрібненькими чорними тільцями різної форми і величини – склероціями.

Збудником білої гнилі є гриб Sclerotinia sclerotiorum  (Lib.) de Bary (cин. Whetzelinia sclerotiorum (Lib.) Korf. et Dumont,  який належить до по-ліфагів, уражує понад 360 видів одно- та дводольних культурних і дикорослих рослин. У циклі свого розвитку гриб формує грибницю у вигляді білого нальоту, склероції і сумчасте спороношення – відкриті плодові тіла – апотеції із сумками і сумкоспорами.

Джерелом інфекції є склероції гриба на рослинних рештках у ґрунті, які зберігають життєздатність до 7–10 років.

Навесні частина склероціїв гриба проростають з утворенням відкритих плодових тіл – апотеціїв із сумками і сумкоспорами.  Останні формують інфекційні гіфи, які проникають у рослину. Окрім сумкоспор, гриб може поширюватися вегетативно – шматочками грибниці за допомогою вітру, дощу, комах.

Грибниця патогена, яка міститься у верхніх шарах ґрунту, також може спричиняти ураження коренів і надземної частини стебла молодих рослин. Хвороба інтенсивно розвивається у дощову погоду і за високої вологості повітря.

Біла змішана гниль гілок. Хвороба викликається грибом Polyporus brumalis Pers. ex Fr. (Polyporellus brumalis Karst.), якого назива-ють «трутовик зимовий». Гриб уражує гілки, іноді корені і стовбури ліщини, фундука, зустрічається також на пнях. Гниття деревини протікає активно і призводить до утворення змішаної гнилі білого забарвлення.

Плодові тіла у гриба еластичні, розміром до 10 см при товщині 1–2 см. Верхня поверхня жовтувато-бура, слабобархатиста. Плодові тіла ростуть до настання морозів і з’являються відразу ж після танення снігу, що свідчить про стійкість патогена  до дії знижених температур.

Білу змішану гниль гілок ліщини викликає також  трутовий дереворуйнівний гриб Inonotus radiatus (Sow. Ex Fr.) Karst. (син. Polyporus radiatus Sow. Ex Fr.), який  ще називають «трутовик променевий». Плодові тіла гриба у вигляді невеликих шляпок, біля основи з горбиком. Поверхня шорстка, горбиста, жовто-бура, з шовковистим відтінком, поступово чорніє.  Плодові тіла часто зростаються по кілька штук у черепичні групи, розміри окремих шапочок 1,5–4 х 2–8 х 1–2 см. Край хвилястий, світло-жовтий. Тканина гриба пробкоподібна, потім тверда, на зрізі променисто-волокниста, зональна, трубочки гіменофора буро-жовті.  

Гниль змішана  деструктивного типу, біла,  пізніше переходить у волокнисту. На перших стадіях гниття деревина набуває білого забарвлення з жовтуватим відтінком, на кінцевих стадіях утворюються волокна, які легко відокремлюються,  між якими розташовані  скупчення світло-бурої грибниці. Найчастіше уражаються дерева з механічними ушкодженнями, а також ослаблені, затінені.

Інфекція зберігається в уражених органах рослин у вигляді грибниці і базидіоспор у  плодових тілах патогенів.

Біла периферична гниль гілок. Проявляється хвороба на гілках і пагонах ліщини, фундука, особливо  у затінених вологих місцях, у вигляді кільцевої гнилі.  Збудником хвороби є трутовий гриб  Vuilleminia comedens Maize, який уражує також  гілки  дуба. 

Плодові тіла утворюються під  епідермісом  і мають вигляд розпростертих плівок жовтуватого, сірого або білуватого кольору. У деревині уражених гілок утворюється біла периферична гниль. Гриб зустрічається досить часто у вигляді  масового ураження (окільцювання) гниллю бічних гілок рослин. В окремих випадках за несприятливих умов для росту і розвитку рослин (зниження рівня ґрунтових вод та ін.) гриб  може викликати масове всихання дерев і кущів ліщини, фундука, дуба. Інфекція зберігається у деревині уражених рослин.

Усихання гілок (біла волокниста гниль). Хвороба появляється на ліщині, рідше на фундуку у вигляді відмирання кори і руйнування деревини по типу білої волокнистої гнилі.

Збудником хвороби є гриб Vuilleminia coryli Boidin, Lanq. & Gilles. На нижньому боці уражених гілок або на стовбурі гриб формує м’ясисто-воскові плодові тіла у вигляді розпростертих плівок товщиною 1,0–1,5 мм, щільно притиснутих до субстрату.

 Забарвлення їх варіює від білуватого до світло-коричневого ко-льору. Вони проривають епідерміс гілок і виступають з тріщин кори. При сильному ураженні рослина відмирає, оскільки відбувається кільцювання гниллю поверхні стовбура.

Ураження рослин здійснюється  базидіоспорами гриба переважно через різні пошкодження кори, у тому числі комахами. Грибниця розвивається у корі і в заболонній деревині стовбурів, викликаючи швидке відмирання молодих дерев. Сильне ураження рослин хворобою відзначається на рослинах, які ростуть у сильно затінених місцях.

Звичайний (європейський) рак. Хвороба проявляється на ослаблених стовбурах і гілках ліщини, фундука. Частіше ураження трапля-ється на дорослих насадженнях, а іноді – і в розсадниках. На рослинах 5–7-річного віку, як правило, виявляється   у вигляді некрозу кори, який супроводжується утворенням напливів (наростів, пухлин) і глибоких ран.

Збудником хвороби є гриб Nectria galligena Bres. (син. Dialonectria galligena (Bres.) Petch.), який у циклі свого розвитку формує сумчасту стадію – напіввідкриті плодові тіла – перитеції із сумкоспорами і конідіальну –  конідієносці з конідіями.

Зараження здійснюється  конідіями і сумкоспорами лише через свіжіші рани на  гілках і стовбурах. Грибниця розвивається в лубі і судинах деревини, викликаючи відмирання й опадання кори. По краю рани щорічно утворюється валик (наплив), який руйнується грибом і тим самим збільшує ракову рану. У місцях ураження між тріщинами утворюються кремово-білі подушечки – конідіальне спороношення, яке відбувається навесні і восени, переважно у періоди з високою вологістю.

При формуванні сумчастого спороношення гриб не формує стром. Кулясті темно-червоні плодові тіла утворюються поодиноко або групами на ураженій корі і по краях ран. Дозрівання і викидання сумкоспор відбувається протягом вегетації рослин. Найбільш активне викидання сумкоспор спостерігається вдень після дощу або великих туманів.

 Гриб зимує в ураженій корі і деревині грибницею і сумкоспорами у перитеціях. Розвитку хвороби сприяє м’який клімат – тривале тепле літо і м’яка зима з достатньою кількістю опадів. Шкідливість хвороби полягає у порушенні діяльності провідної системи кори, внаслідок чого порушується обмін речовин рослини, водний баланс, що негативно позначається на розвитку молодих пагонів і зимостійкості дерев.

Крім ліщини і фундука гриб уражує яблуню, грушу, вишню, черешню, горіх, бук, дуб, клен, граб, ясен, каштан, березу та інші види. 

Диплодіоз.  Ознаки захворювання проявляються на корі  гілок, пагонах у вигляді темних плям, вкритих дрібненькими бугристими плодовими тілами – пікнідами. Згодом кора чорніє, всихає, листки скручуються, стають бурими і всихають. Пікніди  чорні, щільні, розміщені поодиноко або у вигляді  купки чорних дрібних тілець. Уражені гілки і пагони всихають. Хворі верхівки гілок виглядають, немов обпечені моніліозом, з часом вони стають крихкими, ламаються.

Збудником хвороби є  гриб   Diplodia coryli Fckl., який викликає вси-хання гілок рослин. Під час вегетації гриб поширюється пікноспорами. Рясні  роси і краплі дощу посилюють розтріскування пікнід і сприяють активному виходу пікноспор і масовому зараженню дерев і кущів. У посушливі роки пікніди іноді утворюються навесні наступного року.

Проростають пікноспори за наявності краплинної вологи і температури від 40С до 300С (оптимум 23–250С). Масове зараження ліщини і фундука диплодіозом відбувається за наявності пошкоджень покривних тканин кори (морозобоїни, пошкодження шкідниками, рани під час обрізання дерев та ін.).

Джерело інфекції – грибниця, що зимує в ураженій корі дрібних гілок і пагонів, а також пікніди з пікноспорами гриба на уражених органах. Навесні, коли в рослині починається сокорух і ріст тканин, починає розвиватися і грибниця патогена по краях ураженої ділянки. Вона проникає у здорову кору. Пікніди гриба під час весняних дощів вивільняють величезну кількість пікноспор, які заражають рослини.

Шкідливість хвороби полягає в ослабленні  куща чи дерева в цілому, у всиханні гілок і пагонів.

Захисні заходи. Для закладання розсадників фундука підбирають вирівняні, захищені від вітрів ділянки, на віддалі не менше 1 км від промислових плодових насаджень. У захисних лісосмугах  навколо розсадника не варто висаджувати плодові, ялівець, глід та інші породи, які уражуються спільними хворобами.

Своєчасно розпушують ґрунт, особливо за утворення  поверхневої  кірки, аби уникнути розвитку кореневих гнилей. Систематично проводять захисні заходи проти личинок травневого хруща, дротяників та інших ґрунтових шкідників, які сприяють  ураженості  рослин  гнилями та іншими хворобами.

Вносять лише збалансовані  норми  органічних і мінеральних добрив на основі агрохімічного аналізу ґрунту. Слід пам’ятати, що одностороннє внесення азотних добрив підвищує сприйнятливість рослин до хвороб, а фосфорно-калійні добрива  підвищують їх стійкість.

Для закладання саду потрібно використовувати лише здоровий садивний матеріал. Під час викопування саджанців у розсаднику ретельно оглядають кореневу систему. У разі виявлення ознак різних гнилей, а також  вірусних та фітоплазмових захворювань на головному та бічних коренях або кореневій шийці саджанців рослини вибраковують і знищують.

Під час проектування промислових насаджень фундука  слід брати до уваги рельєф місцевості, експозиції схилу, тип ґрунту, вміст у ньому  кальцію, глибину залягання ґрунтових вод та інші агроекологічні умови, які суттєво впливають на ріст і розвиток дерев, на їх стійкість до хвороб та інших стресових чинників. Не рекомендується закладати насадження на південних схилах, на перезволожених ділянках, низинних місцях із поганою циркуляцією повітря, а також  на ділянках із сильними   північного напрямку вітрами та протягами.

Потрібно суворо дотримуватися рекомендованої густоти садіння са-джанців, за якої рослини отримують хорошу освітленість та вільний рух повітря між ними, утримувати ґрунт у пухкому стані.

У молодих і плодоносних насадженнях восени та навесні до початку сокоруху потрібно  ретельно очищувати стовбури і  скелетні гілки від кори, яка відстала, моху і лишайників за допомогою скребка, кордщітки або щітки з твердою щетиною. Всі відходи  збирають і спалюють. Цей захід важливий проти резервації багатьох збудників хвороб. Заражені і всохлі гілки вирізують на кільце із захопленням 10–15 см здорової тканини з обов’язковою  дезінфекцією і замазуванням садовою замазкою місць зрізів.

У разі виявлення ракових плям на штамбі або на товстих гілках слід провести обов’язкові лікувальні заходи із зачищенням ураженої кори до здорової деревини із захопленням 1,5–2,0 см здорової кори навколо плями. Очищену кору збирають і спалюють, тому що вона є джерелом інфекції. Після зачищення  рани дезінфікують 1% розчином мідного купоросу і покривають садовими замазками «Благо Сад»,  «Сантар СМ» та ін. Ефективне лікування дерев, уражених європейським раком, спостерігається за умов, коли в ґрунті достатньо вологи і збалансованих  поживних речовин. Лікування дерев слід проводити рано навесні, до настання сприятливих температур повітря (150С і вище) для розвитку хвороби.

Для захисту штамба і гілок від сонячних опіків, морозобоїн ефектив-ним є осіннє покриття кори садовою фарбою «Юніфарб», яка  містить мідний купорос, сірку, антисептик та протимікробні добавки, що унеможливлює розвиток фітопатогенів і окремих шкідників у тріщинах кори. Одного фарбування цією фарбою вистачає на цілий рік. За відсутності фарби «Юніфарб»  можна використати водоемульсійні фарби ВД-К4-577; НД-511; ЕВА-27А та ін. 

Спилювання, негайне видалення з саду і спалювання сильно уражених дерев або окремих гілок, що не піддаються лікуванню.  Збирання і глибоке загортання опалого листя, перекопування пристовбурних ділянок, розпушування міжрядь. Всі ці заходи сприяють різкому зниженню  резервації інфекції збудників гнилей деревини гілок та стовбурів.

У Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, не зареєстровано жодного фунгіциду,  який можна було б застосовувати для профілактичних обприскувань дерев фундука та ліщини від хвороб. Досвід окремих господарств, фермерів  і любителів-садоводів, які займаються вирощуванням фундука, показує, що для обмеження первинної інфекції збудників гнилей, всихання гілок, диплодіозу, звичайного раку і зимуючих стадій шкідників  ранньою весною «перед набуханням бруньок» проводять обприскування-омивання дерев розчинами інсектицидів (Препарат 30В, к.е. та ін.) із додаванням контактного фунгіциду на основі гідроксиду міді, в.г. (Косайд 2000,  2,0–2,5 кг/га та аналоги); сульфату заліза, з.п. (Айрон, 6–18 кг/га), сульфату міді, в.п. (Бордо МК, 15–18 кг/га та аналоги). Обприскування насаджень проводять у денну пору з нормою витрати робочого розчину 1000–1500 л/га. За відсутності фунгіцидів  дерева до початку сокоруху обприскують 5% розчином сечовини з омиванням кори штамба, скелетних гілок, усієї крони дерева і обов’язковим обприскуванням ґрунту під його кроною.

У весняний період у фазу зеленого конуса – початку  розсування і відокремлення бутонів – проти хвороб дерева обприскують 1%-ною  бордоською рідиною або одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: гідроксиду міді, в.г. (Косайд 2000,  2,0–2,5 кг/га та аналоги); манкоцебу, з.п. (Дітан М–45, 2,0-3,0 кг/га); метираму + гідроксиду міді, в.г. (Каурітіл 250 ДФ, 3,0 кг/га); сульфату міді, к.с. (Купроксил, 7,0 л/га та аналоги), хлорокису міді, в.с, (Абіга-Пік, 4–6 л/га).

Своєчасне проведення організаційно-господарських, санітарно-оздоровчих, агротехнічних та профілактичних хімічних заходів у насадженнях ліщини і фундука сприяє оптимальному росту і розвитку дерев, підвищенню їх стійкості до хвороб та інших негативних чинників, отриманню  високих урожаїв горіхів відмінної якості.

 

І.Л.Марков, професор НУБіП України

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here