БОРОТЬБА З БУР’ЯНАМИ У ПОСІВАХ КУКУРУДЗИ ЦУКРОВОЇ

0
11652
EPSON DSC Picture

Проблема забур’яненості посівів є чи не найбільш гострою при вирощуванні цукрової кукурудзи. Справа в тому, що на перших етапах росту і розвитку культура є дуже вразливою до бур’янів, оскільки через повільне наростання вегетативної маси вона неспроможна ефективно конкурувати з бур’янами, особливо багаторічними та такими однорічними рослинами, як щириця, лобода, півняче просо тощо. Тож дуже часто цукрова кукурудза стає «жертвою» цих «небажаних гостей» на полі. Адже бур’яни конкурують із культурою за основні фактори життя – світло, тепло, вологу, поживні речовини, цим самим істотно знижуючи її потенційну продуктивність. Саме тому боротьбі та контролю чисельності бур’янів на посівах цукрової кукурудзи варто приділяти особливу увагу.

Контроль засміченості посівів ускладняється тим, що цукрова кукурудза – культура доволі чутлива до дії гербіцидів, а також частіше за все вирощується для реалізації на ринку свіжої продукції, тож вимоги до застосування гербіцидів на посівах цієї культури є досить жорсткими (щоб у кінцевому продукті не залишалося залишків токсичних речовин гербіциду), а вибір препаратів є вужчим у порівнянні з можливостями хімічного захисту на посівах кукурудзи зерно-кормового напрямку використання. Тому часто постає слушне запитання: чи варто взагалі використовувати гербіцидні прополювання цукрової кукурудзи, чи краще витратити гроші на ретельне до- та післясходове боронування та декілька міжрядних культивацій?

Насправді механічний (агротехнічний) спосіб боротьби з бур’янами на посівах кукурудзи цукрової досить ефективний, хоча часто за рахунок великих витрат паливно-мастильних матеріалів він  дорожчий за хімічний захист. Перш за все доведено, що ретельна підготовка поля з осені (маємо на увазі полицевий обробіток ґрунту на глибину орного шару – від 20 до 28 см) істотно поліпшує фітосанітарний стан поля і не тільки у плані забур’яненості, але й контролю чисельності шкідників і хвороб. Втім, не завжди полицева оранка є бажаною та можливою технологічною операцією з низки причин (умови зволоження, система обробітку ґрунту у сівозміні, тощо). Тоді варто зосередити увагу на охайному виконанні до- та післясходового боронування. А потім до фази 8–10 листків культури виконати (у міру появи бур’янів) декілька міжрядних культивацій,  які можна для покращення ефекту сумістити з підгортанням рослин) на глибину 6-10 см. Таким чином можна контролювати чисельність бур’янів на полі (втім, у рядках культури це можливо буде робити тільки за рахунок ручного прополювання) і без застосування хімічних засобів захисту.

Якщо мова йтиме про гербіциди, то тут є кілька стратегій. По-перше, багато хто цікавиться можливістю застосування ґрунтових гербіцидів на посівах культури. Так, досходове внесення гербіцидів на кукурудзі цукровій можливе. Проте спектр вибору препаратів вузький, а ризики – доволі високі, оскільки, згідно з результатами ряду досліджень, будь-який ґрунтовий гербіцид істотно знижує схожість насіння культури, а отже, є шанс отримати недостатньо дружні та зріджені сходи. В цілому, найбільш широкого застосування у практиці вирощування кукурудзи цукрової набули такі ґрунтові гербіциди, як Дуал Голд (до 1,5 л/га), Харнес (1,5–2,0 л/га), Примекстра Голд 720 (2,5–3,0 л/га), Мерлін (0,10–0,15 кг/га), Люмакс (3,5 л/га), Аденго (0,35–0,30 л/га). Якщо маємо надзвичайно високий рівень засміченості поля бур’янами у ранньовесняний період, виправданим може бути застосування гліфосат-вмісних гербіцидів суцільної дії (наприклад, Раундап Макс, 3,0 л/га) не менш як за три тижні до планованої дати висівання насіння.

Як страхові  (використовувані під час вегетації культури) гербіциди у практиці та згідно з результатами окремих наукових досліджень добре себе зарекомендували такі препарати, як Тітус 25 (20–50 г/га у фазу 3–5 листків культури, Стеллар (1,25 л/га з обов’язковим додаванням ПАР Метолат у пропорції 1:1 у  фазу 3–8 листків культури),  МайсТер Пауер (1,25–1,50 л/га у фазу 3–8 листків культури), Прима (0,5 л/га у фазу 3–5 листків культури), бакова суміш Каллісто 480 SC, к. с. (0,2 л/га) та Мілагро (0,2 л/га) з прилипачем, Балерина (0,3–0,5 л/га у фазу 3–5 листків культури), Дублон Голд (0,07 кг/га разом із 0,2 л/га прилипача Ад’ю у фазу 4–10 листків культури), Елюміс 105 OD, МД (1,25–2,00 л/га у фазу 2–8 листків культури) тощо. Виходячи з власного досвіду та досвіду наукових установ, найкращими гербіцидами за параметрами ефективності контролю широкого спектру бур’янів та забезпечення максимальної продуктивності кукурудзи цукрової є МайсТер Пауер, Стеллар, Елюміс 105 OD, МД, Дублон Голд. Але завжди варто мати на увазі можливі негативні ефекти від застосування гербіцидів, особливо у пізні строки та при внесенні у досходовий період.

Зазначимо, що обприскування посівів кукурудзи цукрової страховими гербіцидами у 90% випадків веде до пригальмовування ростових процесів культури, а інколи (на 3–7 днів) викликає симптоми ураження у вигляді легкого хлорозу чи появи антоціанового (пурпурно-фіолетового)) забарвлення. Навіть за обприскування гербіцидами, що містять у своєму складі антидот (як, наприклад, Майстер Пауер), зазвичай на кілька днів рослини потрапляють у стресові умови, тож варто це враховувати під час планування агрозаходів. Особливо стресогенним є гербіцид Тітус.

Економічна ефективність застосування гербіцидних прополювань значно вища, ніж застосування ручних або механізованих обробок поля. Втім, варто пам’ятати про напрямок використання продукції та забезпечувати її максимальну еколого-токсикологічну безпеку. Поряд із механічним знищенням і хімічним контролем у боротьбі з бур’янами доволі ефективними додатковими методами є прості організаційні моменти, такі, як винищення бур’янів у придорожних, приканальних місцях, поблизу полів; раціональна організація сівозміни та її дотримання; застосування перевірених і чистих від засміченості насінням бур’янів органічних добрив; забезпечення оптимального технологічного режиму росту і розвитку рослин.

Зазначимо, що цукрова кукурудза є максимально чутливою до бур’янів до початку викидання волоті, коли культура починає стрімко рости та накопичувати вегетативну масу. Починаючи з цього періоду, поява бур’янів у її посівах вже не є такою загрозливою – зазвичай культура вже самостійно здатна конкурувати та пригнічувати розвиток небажаної рослинності у полі шляхом їх затінення та більш активного засвоєння вологи та поживних речовин з ґрунту. Завжди загрозу представляють багаторічні бур’яни та агресивні види однорічників, особливо карантинні види.

П.В.Лиховид, к. с.-г. н., старший науковий співробітник Інституту зрошуваного землеробства НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here