Вирощуймо кизил

Кизил – перспективна, відносно нова і мало поширена культура, яка  стрімко розвивається на теренах нашої країни. Підтвердженням цього є  масштабні промислові кизилові сади, серед яких один з найбільших в Європі, який знаходиться в Запорізькій області (загальна площа – близько 16 га). Серед основних переваг даної культури над іншими є:  відсутність періодичності плодоношення; висока врожайність; тривалість продуктивного періоду; висока біологічна цінність плодів; невибагливість до вирощування; мінімальна обробка пестицидами. Основна причина, за якої кизил належить до мало поширених – недостатня вивченість особливостей розмноження та вирощування  культури  у різних кліматичних зонах.

В Україні насадження кизилу існують майже у всіх регіонах (найбільше в Запорізькій, Черкаській, Київській, Рівненській, Закарпатській областях). Дуже популярний кизил в багатьох країнах світу, серед яких: Китай, Японія, Грузія, Греція, Польща, Болгарія, Сербія, Словаччина, Чехія (табл.1).

Таблиця 1. Іноземні  сорти кизилу 

За останні роки кизил набув широкого впровадження як лікувально-профілактична культура. В Японії і Китаї плоди кизилу використовують для виготовлення лікарських препаратів, які зміцнюють нервову систему,
в Європі – препаратів антидіабетичної, жарознижуючої, сечогінної дії.
У сучасній фармацевтичній промисловості близько половини лікарських препаратів виготовляють на основі мало поширених лікарських культур, до яких належить і кизил. Плоди корисні хворим на цукровий діабет, оскільки знижують рівень глюкози в крові, підсилюють ферментативну активність підшлункової залози, стимулюють процеси травлення, підвищують апетит. Враховуючи, що в плодах кизилу відсутня сахароза, саме він є відмінною сировиною для ліків проти діабету. 

Плоди кизилу використовують у кондитерській, консервній промисловості, для виготовлення вин, лікерів, варення, компотів, мармеладу, желе, квасу, морсів, соків, екстрактів, сиропів, киселів, начинок,  приправ до м’ясних і рибних страв. Завдяки високому вмісту в плодах дубильних речовин кизил є однією з кращих культур для бродильного виробництва, адже дубильні речовини сприяють осадженню білкових речовин при освітленні соків і вин. Цікавим і новим напрямком в бродильному виробництві є використання плодів кизилу для виробництва сидру. Сік кизилу, який характеризується корисними властивостями, неперевершеним ароматом, терпким присмаком та красивим забарвленням, можна і потрібно використовувати для виготовлення високоякісного сидру. Багато біологічно-активних речовин залишається і в заморожених плодах кизилу, що зберігають високу дегустаційну оцінку впродовж тривалого часу (табл.2).

Таблиця 2. Вміст вітаміну С в заморожених плодах кизилу впродовж тривалого зберігання (дані Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС, середнє за 2011– 2013 рр.), мг/100 г

Основними елементами догляду за насадженнями кизилу є: підживлення рослин, розпушування грунту, зрошення та боротьба з бур’янами. У перші роки навесні у пристовбурні смуги вносять добрива: органічні – із розрахунку 2–3 кг/м²; мінеральні фосфорні добрива вносять восени з розрахунку 30–35 г/ м² ; азотні та калійні – навесні:
15–30   г/ м²  та 10–15 г/ м² відповідно. У плодоносних насадженнях кизилу за достатнього вологозабезпечення міжряддя утримують під природним чи штучним залуженням (більше 700 мм опадів на рік). В кліматичних зонах, де  вологи менше 700 мм на рік, грунт у міжряддях утримують під чорним паром.

Кращими грунтами для саду кизилу є легкі, що містять достатню кількість кальцію і магнію, оптимальна кислотність грунту – рН 6,5–7,0. Краще закладати сад кизилу навесні. На родючих зрошуваних грунтах оптимальні схеми розташування рослин 8м × 6 м і 6м × 6 м; без зрошення кизил висаджують за схемами: 6м × 4 м і 5м × 4 м. Саджанці після посадки обрізають на 1/3 розміру. Більшість сортів кизилу є безплідні, тому, закладаючи промислові сади, потрібно подбати про сорти-запильники. Для кращого запилення в саду розташовують по 2–3 сорти, розміщуючи їх через ряд сортовими смугами. Кизил не вимагає спеціального обрізування на плодоношення, але в перші роки після посадки рослинам належить сформувати крону. Застосовують або природно поліпшену форму (штамб висотою 40–70 см і 5–7 скелетних гілок крони), або кущувату крону. Її виводять з 6–8 основних гілок, розташованих в суміжних вузлах, нижня гілка повинна знаходиться на 25–30 см вище рівня грунту. Зазвичай за відмінного агротехнічного догляду насадження кизилу не обробляють отрутохімікатами.   

Кизил – морозостійка культура, переносить зниження температури до –30 ° C. Так, на Дослідній  станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС сад кизилу витримав тривалі морози взимку 2012 року, коли в першій декаді лютого температура знижувалася до – 31,2° C  (табл. 3).

Таблиця 3. Урожайність кизилу, т/га  (дані Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС, 2008–2017 рр.)

Один з найефективніших способів розмноження сортів кизилу – окулірування сіянців. Техніка окулірування звичайна, така, як і для інших плодових культур, терміни 5–25 серпня. Вихід посадкового матеріалу за розмноження окуліруванням досягає 90%. Вихід посадкового матеріалу за розмноження відводками теж високий, 80–85%. Значно нижчий відсоток приживлюваності за розмноження зеленими і здеревілими живцями. 

Плоди кизилу зберігають у дерев’яних, картонних, пластикових ящиках не більше трьох діб при температурі + 5 … + 10 ° C і не більше 7 діб при температурі 0 … + 1 ° C при відносній вологості повітря 95–97%.  Насадження кизилу в  Дослідній станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС закладено перспективними формами власної селекції, а також сортами селекції Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка.

Є.П. ПОСТОЛЕНКО, кандидат с.-г. наук, зав. відділом захисту рослин та аналітичних вимірювань, Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН України