Серед низкистратегічнихсільськогосподарських рослин певне місце посідає гарбуз. Він походить із Америки,належить до роду CucurbitaL.,який об’єднує 21 вид, з них 5 культурних. В Україні широко вирощують три види:С. реро(твердокорий),C.maxima(крупноплідний)таC. moschata(мускатний).
До недавнього часу в Україні головним напрямом в селекції гарбуза була сортова селекція, тому сортимент гарбуза в Україні до сих пір представлений селекційними сортами, урожайність яких суттєво залежить від щорічних погодних умов і дуже нестабільна за роками.
Характерною ж особливістю іноземноїта сучасної вітчизняноїсортової політики в галузі баштанництва є впровадження гетерозисних гібридів та відмова від сортів. Насьогодні значно зростає потреба в екологічно чистих, дешевих продуктах баштанництва з високим умістом пектинових речовин, каротинів, харчових волокон. Найбільш високий уміст у плодах таких речовин і мають гарбузи.
Вимоги до сортів (гібридів) гарбуза зумовлюються в першу чергу запитами виробництва, споживача, зовнішнього ринку і змінюються з часом.
Головними вимогами до сортів (гібридів) залишаються висока продуктивність в сполученні з високими якістю плодів і стійкістю проти хвороб і шкідників.
У селекційній роботі з гарбузом існує низка напрямів, які зумовлені означеними вище факторами,щоформують у нових генотипах корисні господарські ознаки.
Холодостійкість. Кращим вихідним матеріалом є вид C.maxima (різновидності мамонтова, голландська). Важливими заходами створення холодостійких форм є їх вирощування в умовах помірного холоду, ранні строки висіву, загартовування насіння і т.д. Проте гібридизація стійких проти холоду форм ефективніша, ніж звичайні екологічні методи.
Посухостійкість і жаростійкість. Серед видів гарбуза за цими властивостями вирізняється вид.C. moschata (сорти туркестанського і північноамериканського підвидів). Посухостійкість зумовлюється не стільки розміром кореневої системи, скільки підвищеної кількістю розчинних солей в рослинному соці. Сортові відмінності за жаростійкістю лежать в межах 60 ˚C-70˚C. Оцінюють їх за пороговими температурами коагуляції білків.
Скоростиглість. Найбільшу скоростиглість мають сорти виду С. реро Відмічена тісна кореляція (r = 0,88) між строком закладання генеративних органів і скоростиглістю. У більшості генотипів С. pepoвони закладаються у фазу 1-го справжнього листка, у С. maхima 2-3 (рідко 5), С. moschata 4-5 листка.
Велике значення має ознака – номер вузла закладання першої жіночої квітки, чим він менший, тим вища ранньостиглість.
Більш раннє цвітіння і зав’язування плодів відбувається при помірних (15 ˚C-20˚С) температурах і в умовах короткого дня (8 годин). Такі умови складаються частіше в північних районах.
Саме вводячи в процес гібридизації скоростиглі генотипи,значно підвищуєтьсяскоростиглість нових сортів та гібридів.
Продуктивність і урожайність. У гарбуза складовими урожайності є розмір і маса плода, кількість плодів на рослині. Складовими ж якості плодів є товщина м’якоті та вміст в них сухих речовин, каротину, вітаміну С та ін.
Найбільші за розміром і масою плоди формують деякі різновидності С maxima. У гарбуза виду С. pepoріст плодів стримує міцна дерев’яниста шкірка, що зумовлює невисоку продуктивність в межах виду. Генотипи ж С. mosсhataза сприятливих умов вирощування (достатня кількість вологи і тепла) є достатньо продуктивними.
Слід зазначити, що продуктивність у гарбуза успадковується частково, тому для вирішення цієї проблеми використовують гетерозисну селекцію, а саме ефект гетерозису за продуктивністю, який у гарбуза сягає до 40%.
Ознака якість плодівє комплексною і включає вміст сухих речовин, цукрів, каротину, органічних кислот, структури м’якоті та ін.Основну масу сухої речовини у гарбуза становлять цінні спирторозчинні цукри (глюкоза, фруктоза, цукроза ) та нерозчинні у спирті полісахариди (крохмаль, пектин).Відмічена тісна кореляція (r= 0,75) між вмістом цукрів і сухих речовин.
Для підвищення якості плоду необхідно враховувати низку факторів: місце розташування його на рослині ( краще добирати плоди, які утворились у 7-15 вузлі), враховують масу плоду (в межах генотипу краще добирати середні за розміром і масою плоди). Високу цукристість можуть також забезпечити південні за походженням генотипи.
Пектин і каротин. Їхній вміст також є складовою якості плоду.За їхнім вмістом першість належить двом видам: С. mosсhata(від 15 до 25 мг на 100 г) та С. maхima(від 3 до 10 мг на 100 г).Саме в цих видах є найбільш вдале поєднання високого вмісту в плодах каротину і пектину У польових умовах за ознакою вміст каротину добирають плоди за інтенсивністю забарвлення м’якоті та супутніми показниками – інтенсивністю забарвлення маточки для виду С. moschataта інтенсивністю забарвлення пелюсток у жіночих квіток для виду С. maxima.
Кущовість. Це важлива ознака, яка має переваги для механізації робіт. Кущові генотипи зустрічаються у межах видів С. maximaтаС. pepo.
Успіх при селекції на кущовість напряму залежить від правильної методики та вдало підібраного вихідного матеріалу з гранично кущовою формою рослин.
Слід знати, що кущовість–це рецесивна ознака. Для створення в короткий строк кущових форм слід проводити повторні (насичені) схрещування гібриду із кущовою батьківською формою.
Лежкість. Сорти з високим вмістом сухих речовин при всіх рівних умовах краще зберігаються. Відмічено, що краще зберігаються сорти з більш сильним восковим нальотом з сегментованою поверхнею і щільним м’якушем. Найбільшою лежкістю відмічається вид C. maxsima (варіація зимова).
Олійність.Цінність гарбуза підвищується завдяки значній (1,0-5,0%) кількості насіння і високій якості гарбузової олії. Крім трьох культурних видів, підвищений вміст має дикий вид C. Foetigissimaі напівкультурнийС. mixta. На сьогодні це достатньо актуальний та перспективний напрям, який відкриває величезні перспективи в селекції олійних гарбузів. Для одержання олії особливо цінна голонасінна форма, яка поки що відома в межах видів: C. pepoiC. maxima.