Пастернак: овоч із давньою історією

0
111873
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ботанічна характеристика та біологічні особливості

Пастернак посівний (Pastinaca sativa L.) належить до родини Селерових (Apiaceae Lindl.) порядку Зонтикоцвітних (Umbelliferae Bartl.) підродини  Apioideae Drude коліна Peucedaneae. У дикому виді зустрічається  у багатьох країнах Європи і Азії, зокрема дуже поширений дикий пастернак  в Україні.

Згідно вченню М.І. Вавілова, пастернак походить із Середземноморського центру. За Л.В. Сазоновою, внутрішньовидова класифікація виду Pastinaca  sativa L. виглядає таким чином: 1 – група Дикорослих різновидів (convar. silvestre (Garsault.) Sazon.); 2 – Посівний (convar. sativa), до складу якого входить Довгий (сортотипи Гернсейський, Кращий з усіх (var. sativa Alef.) і Круглий (var. brevis Alef.).

У перший рік пастернак утворює коренеплоди і розетку листків, на другий – стебло, суцвіття і насіння. Коренеплоди м’ясисті, білого або жовто-білого забарвлення, з гладенькою поверхнею і добре вираженими вічками. Стебла, утворені на другий рік життя, ребристі, голі або слабо опушені, з короткими зеленими волосками. Листки розсічені, роздільно-пірчасті, зверху глянцеві, знизу матові, зібрані у  прямостійку,  напівпрямостійку або розлогу розетку. Черешки листків округлі, гладкі, зелені, з антоціаном або без нього.

Квітки у пастернаку дрібні, з нижньою зав’яззю, пелюстки округлі, на верхівці загнуті, жовті, мають 5 пелюсток, 5 тичинок, 2 приймочки, вони зібрані у суцвіття складні зонтики,  плескаті або  слабовипуклі, складаються з  3–20 нерівномірних променів.  Плід – двонасінник (вислоплідник).  Насіння плескато-овальне,  з сильно розвиненими бічними реберцями, світло-буре або коричневе, маса 1000 насінин 2,2–5 г (в 1 г 250–350 штук), зберігає посівні властивості до 3 років.

Рослина холодостійка, коренеплоди за умов  достатнього снігового покриву або злегка підгорнутими добре зимують у ґрунті і тривалий час зберігають свої товарні якості. Морозостійкість пояснюється підвищеним вмістом сухих речовин, фосфору, калію, а також волокнистою будовою коренеплодів. Краще перезимовують сорти з довгими коренеплодами, оскільки у них корова частина товстіша і верхівка коренеплоду заглиблена у ґрунт на 4–5 см, а у сортів округлої форми – до 1–2 см.

Насіння пастернаку починає проростати  за температури +5…6о С, сходи з’являються на 15–20 добу. Вони витримують заморозки до –3…5о С, а дорослі рослини – до –7…8о С.

Вегетаційний період від сходів до товарної стиглості коренеплодів становить 130–150 діб. Від посадки маточників до цвітіння насінників проходить  50–70 діб. Насіння дозріває на 120–130 добу  від висадки маточних коренеплодів. 

Пастернак – рослина світлолюбна. Найбільш вимогливий до світла у перший період росту і розвитку, тому запізнення із прориванням (формуванням густоти) різко знижує його урожайність. Пастернак вибагливий також до вологості ґрунту, який  має бути рівномірно зволоженим протягом усього періоду вегетації, але надлишок вологи і близьке залягання ґрунтових вод рослини переносять погано.

Пастернак – перехреснозапильна рослина. Запилення здійснюють комахи, частіше мухи, трипси. Культурні сорти  перезапилюються між собою і з дикими формами. У зв’язку з цим насінники різних сортів необхідно розміщувати на відстані 2 км на відкритій місцевості і 600 м – на захищеній, тобто дотримуватись просторової ізоляції. Гібриди культурних сортів із  диким пастернаком зацвітають  у перший рік життя і не утворюють коренеплодів, тому рослини останнього необхідно видаляти у радіусі не менше 300 м від насінницьких посівів. З іншими представниками  родини – морквою, петрушкою, селерою, кмином тощо – пастернак не перезапилюється.

Цінність пастернаку

Пастернак як овочева (головно) і кормова рослина нині в Україні розповсюджений і використовується порівняно широко, принаймні ще років 30 тому про рослину дехто й не чув. Запорукою цього позитивного факту є визнана у колі науковців і практиків тенденція: за останнє десятиріччя українці прагнуть споживати не тільки достатню кількість традиційної їжі, а й приналежної до національних кухонь інших країн, з «новітніми» компонентами, а самі страви мають були корисними, вишуканими, з оригінальним смаком і ароматом. Цим, безперечно, модерним змінам щодо харчування сприяє досить інтенсивна інтеграція  громадян  України у світове співтовариство, а також значна насиченість інформаційного простору, зокрема ЗМІ, матеріалами на кулінарну тематику. Відтак значно розширився асортимент овочів або рослин, що можуть бути використані як овочеві, які вирощуються українцями на власних присадибних/дачних ділянках, і у промислових (переважно у невеликих фермерських господарствах, що займаються овочівництвом) масштабах. Та й цього замало, коли йдеться про пастернак, адже у давнину, зокрема у Київській Русі, він був одним із основних продуктів харчування тогочасного люду.

 Рослина належить до групи пряних овочевих рослин із високим вмістом  сухих речовин. Ароматичність пастернаку надають ефірні олії, що містяться  у  листках, коренеплодах і насінні. До складу ефірної олії входить октилбутиловий спирт масляної кислоти, який обумовлює його своєрідний запах.  У коренеплодах містяться мінеральні солі (особливо високий вміст калію), вітаміни: С, В1, В2, В6, РР, каротин; цукри, крохмаль, біологічно активні речовини, ферменти, білки, пектин, клітковина. У насінні виявлені фурокумарини, флавоноїдні глікозиди і кумарини. За вмістом легкозасвоюваних вуглеводів пастернак займає  одне з перших місць серед коренеплідних овочевих рослин.

Коренеплоди пастернаку використовуються в кулінарії і консервній промисловості, листки – у дерматології для приготування відварів, насіння – у фармакології. Коренеплоди мають приємний  гострувато-солодкий  смак і  тонкий аромат, що нагадує  змішаний букет овочів родини Селерові – моркви,  петрушки,  кмину, анісу, фенхелю. Використовують пастернак  як приправу в складі «білого коріння» у супах і соусах, з нього готують смачні  і поживні  самостійні другі страви у вареному, тушкованому, смаженому, запеченому вигляді. Можна використовувати в сирому вигляді самостійно або додавати в салати.

Широко визнані лікувально-дієтичні властивості пастернаку. Встановлено, що при його споживанні  покращується травлення, зміцнюються стінки капілярних судин, спостерігаються болезаспокійлива і відхаркувальна дія. Рослина також має тонізуючі властивості. У народній медицині застосовується  як сечогінний та збуджуючий статеву діяльність засіб, а також для підвищення апетиту, проти кашлю, для пом’якшення і видалення мокротиння. В сучасній медицині  пастернак застосовують для лікування і профілактики серцево-судинних захворювань, вітиліго.  

Пастернак також цінна кормова рослина для тварин і птиці. При його згодовуванні  значно  підвищується якість молока і м’яса. Рослина – хороший медонос.

       Особливості технології  вирощування

Високі врожаї пастернак забезпечує на пухких ґрунтах  із глибоким орним шаром, збагаченим поживними речовинами. Кращими ґрунтами  для його вирощування є  легкі суглинки, супіски, осушені болота. Непридатними вважаються ґрунти з високою кислотністю (рН нижче 5,6). На ґрунтах із невеликим родючим шаром коренеплоди сильно галузяться, а на важких ґрунтах формуються низької товарності і якості.

Хорошими попередниками для пастернаку є культури, під які вносились органічні добрива – картопля, капуста, огірки. При безпосередньому  внесенні органічних добрив під пастернак спостерігається погіршення якості коренеплодів.

Мінеральні добрива розраховують і вносять з урахуванням  забезпечення ділянки елементами живлення. Під пастернак рекомендується співвідношення  основних елементів NРК на дерново-підзолистих ґрунтах як 1:1:1,5 або 1:1:1,3; на чорноземах і лісостепових – як 1:1,3:1,3 або 1:1,5:1,5. Так, на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся рекомендується вносити під оранку  фосфорні (80 кг/га по д. р.) і калійні (100 кг/га по д. р.) добрива, навесні перед культивацією – азотні за  нормою 80 кг/га  по д. р.; одночасно з посівом – 10 кг/га по д. р. фосфорні добрива. Добрива необхідно вносити рівномірно  і ретельно заробляти  у ґрунт при основному і міжрядному обробітках. 

Через те, що насіння пастернаку проростає повільно (на 15–20 добу) для прискорення з’явлення сходів його намочують на два–три дні, 1–2 рази промивають у теплій воді і підсушують. Сівбу проводять рано навесні або пізно восени (підзимній посів) із таким розрахунком, щоб насіння не проросло до настання морозів. Якщо посів проводять навесні, виключають посів у надто  вологий, холодний ґрунт, оскільки насіння може загнисти, не утворивши проростків. Водночас затягування з сівбою також небажане, бо можна втратити весняну вологу; орієнтиром оптимально раннього строку є посів  ранніх ярих зернових культур.

Пастернак, як і всі коренеплідні овочеві рослини, вимогливий до обробітку ґрунту.  Система обробітку ґрунту  сприяє його розпушуванню, збільшенню доступності рослинам запасів поживних речовин, води, повітря. У розпушеному ґрунті  створюється сприятливий температурний режим, більш активно  проходять мікробіологічні процеси, добре розвивається коренева система.

Система обробітку ґрунту складається  із основного, передпосівного та міжрядних обробітків. Основний обробіток проводять відразу після збирання попередника: проводять лущення на глибину 6–10 см для провокування проростання бур’янів, а через два – три тижні (залежно від погодних умов) – зяблеву оранку на  глибину орного шару. 

Передпосівний обробіток ґрунту  розпочинають із ранньовесняного  боронування з наступною культивацією. Мінеральні добрива під пастернак вносять згідно картограми полів з урахуванням виносу поживних речовин із урожаєм та  запланованої урожайності.

Безпосередньо перед сівбою проводиться обробіток ґрунту комплексними агрегатами (РВК-3 або іншими, більш сучасними, що наявні в господарстві). Висівають насіння на товарні цілі з міжряддям 45 см (або 70 см, що надалі дозволить проводити розпушування міжрядь упродовж більш тривалого періоду).  Насіння висівається на глибину 2–3 см (на легких ґрунтах – до 5 см). Норма висіву насіння становить 5–7 кг/га. Після сівби ділянку прикотковують, особливо за нестачі вологи. Через 4–5 днів після сівби для знищення бур’янів застосовують гербіцид гезагард з нормою витрати препарату  3–5 кг/га.

Догляд за посівами пастернаку включає прополювання бур’янів у рядках, розпушування міжрядь, формування густоти, підживлення. Посіви проріджують двічі: перший раз, коли у рослин з’явиться два–три справжні листки, другий – при появі 5–6 листків. Перше проріджування можна проводити, особливо при сильному загущенні і на великих площах, механізовано – шляхом боронування легкими боронами упоперек рядків, встановивши борони «зуб у зуб».  Після першого проріджування  рослини  залишають на відстані 4–5 см, після другого – 8–10 см. При проведенні прополювання/проривання вручну руки захищають рукавицями, догляд за рослинами проводять вранці або ввечері, у похмуру погоду, бо контакт із рослинами, особливо у спекотну сонячну погоду, викликає подразнення і значні опіки шкіри. Захищеними від контакту з рослинами мають бути й інші частини тіла людей, що задіяні на прополюванні.

За необхідності один–два рази посіви пастернаку підживлюють. Якщо одночасно з сівбою не вносились фосфорні добрива і рослини виявляють ознаки голодування, то після проривання забезпечують перше підживлення, вносячи ¼ всієї дози азотних і по 1/6 фосфорних і калійних добрив. Друге підживлення (1/3 калійних і 1/6  фосфорних добрив) вносять через 20–30 днів   на початку росту коренеплодів.

Збирання коренеплодів пастернаку проводять пізно восени, до настання морозів, або рано навесні.  На ДС «Маяк» ІОБ НААН збирання коренеплодів розпочинають наприкінці першої – на початку другої декади жовтня.  Якщо рослини  залишають у полі на зиму, то раніше рекомендували коренеплоди для запобігання промерзання підгортати. Проте досвід вирощування пастернаку в нашій установі довів, що рослини добре перезимовують у грунті без проведення будь-яких додаткових заходів. Навесні коренеплоди, що перезимували, збирають до початку відростання листків, інакше вони швидко утворюють квітконоси, і якість продукції значно погіршується. Перед збиранням коренеплоди підорюють плугами без полиць, скобами, бурякокопачами, збирають бурякозбиральними комбайнами тощо. Коренеплоди підсушують, відрізають листки від головок, не пошкоджуючи їх. На довготривале зберігання  закладають тільки непошкоджені коренеплоди. Вони досить добре зберігаються  у сховищах або підвалах запіскованими або у поліетиленових мішках, також традиційно – насипом у контейнерах  за температури 1–3о С (оптимальна 0о С). До слова, такі умови зберігання коренеплодів пастернаку, зокрема низька температура у сховищі, впливають, за нашими спостереженнями, на те, що восени важко збувати коренеплоди споживачам дрібним оптом (як, для прикладу, моркву, столовий буряк): аби не втрачати продукцію через надмірне в’янення, люди купують коренеплоди у невеликій кількості, по мірі споживання. Цю тенденцію слід урахувати тим виробникам, хто вперше планує вирощувати пастернак на товарні цілі: потрібно мати сховище з регульованим режимом, як температурним, так і вологості.  Урожайність коренеплодів досить велика, за дотримання усіх вимог агротехнології  догляду за рослинами вона сягає 40–60 т/га.

Особливості насінництва

Маточники пастернаку вирощуються таким способом, як і коренеплоди на товарні цілі. Для попередження захворювань насінників маточники перед посадкою знезаражують. Не допускається їх підсушування і підв’ялювання.

Відбір маточників проводиться двічі: перед закладкою на зберігання (осінній відбір) і перед висаджуванням маточників (весняний відбір). Осінній відбір  доцільно проводити  одночасно з обрізуванням листків (черешки залишають довжиною 0,5–1 см), транспортуванням з поля  і закладанням на постійне місце зберігання. Мета – уникнення повторних операцій і погіршення якості коренеплодів, зменшення їх травмування, ретельне проведення оцінки сорту за ознаками листків і черешка.  Також одночасно з обрізуванням листків  вибраковують небажані домішки за формою, забарвленням, недогони, виродливі, тріснуті, уражені хворобами та пошкоджені шкідниками. На насіннєві цілі беруть тільки здорові коренеплоди, найбільш типові і характерні  для сорту за формою і забарвленням.

Кінцевий відбір маточників (весняний) проводиться навесні безпосередньо перед висаджуванням коренеплодів. Маточники після зберігання перевіряють на враженість коренеплодів і вибраковують усі з помітними ознаками захворювань (кожен вид хвороб відмічають окремо), пошкоджені гризунами, з пошкодженою головкою, точкою росту. За результатами обох видів відборів складають відповідні акти за встановленою формою.

Висаджують маточники у ранньовесняні строки. Підготовка ґрунту – аналогічна вирощуванню рослин І року життя.  Схема посадки 70х25–30 см.  З таким же міжряддям висівають насіння, якщо планують вирощувати насіння пастернаку безпересадочним способом, тобто без викопування і зберігання маточників (у такому випадку висівають насіння оригінальне або високих репродукцій, а одержане насіння використовують для товарних посівів і далі не репродукують).  Посадку проводять вручну у заздалегідь нарізані борозни або посадочними машинами. Висаджені маточники щільно обжимають ґрунтом, головка має бути злегка присипана землею, щоб запобігти її висиханню і пошкодженню прямими сонячними променями. 

Догляд за насінниками включає прикотковування після посадки, «відкривання» головок коренеплодів, що не відросли, прополювання, розпушування міжрядь, захисні заходи від шкідників і хвороб. Обов’язковим  прийомом є підгортання рослин перед їх змиканням (до цвітіння), що сприятиме стійкості насінників до вітровалу.

Підживлюють насіннєві рослини два рази: перше підживлення проводять після відростання маточників азотними добривами, друге – у фазу бутонізації (до змикання рослин) відповідно фосфорно-калійними.

Значно знижують урожайність насіння пастернаку, як і маточників, та мають значний негативний вплив під час зберігання останніх хвороби і шкідники. До найбільш поширених належать: хвороби – септоріоз, церкоспороз,  чорна плямистість, біла та сіра гнилі (склеротинія і ботритіс) коренеплодів, мокра бактеріальна гниль; шкідники – кминна міль, полосатий щитник, попелиці. Заходи боротьби: дотримання сівозмін, збирання рослинних решток попередника, ізоляція посівів пастернаку першого та другого року життя, знезараження посівного і посадкового матеріалу, дотримання режиму зберігання маточників, своєчасне роздільне збирання коренеплодів, недопущення їх підмерзання і травмування, чітке і своєчасне виконання заходів вирощування і правил насінництва, знищення шкідників хімічним способом – препаратами, дозволеними до використання в Україні в оптимальні строки.

На насінницьких посівах і посадках обов’язковим  заходом є прочистки – видові, сортові, фітопатологічні. Сортові прочистки проводять як до апробації, так і після неї – на другому році життя. На маточниках прочистки проводять по надземній частині рослин: видаляють нетипові для сорту рослини – з потужною розеткою, з нехарактерними для сорту формою і забарвленням листкової пластинки і черешка, рослини, що передчасно утворили квітконос. 

На другому році життя до початку цвітіння видаляють насінники, що полягли, нетипово великі тощо. Перед збиранням насінників видаляють  рослини пізньостиглі  і  маловрожайні.

Фітопатологічні прочистки проводять на всіх насінницьких посівах і посадках (тобто на першому і другому роках життя) систематично в міру  виявлення рослин з ознаками захворювань. Прочистки відповідно інструкції оформляють актами.

Апробацію посівів пастернаку проводять перед збиранням у фазу повної технічної стиглості коренеплодів. Під час апробації необхідно враховувати такі закономірності пастернаку: окремі ознаки сильно варіюють при вирощуванні  в різних грунтово-кліматичних зонах; з поширенням з північних регіонів у південні збільшується загальна маса рослин, довжина і діаметр коренеплоду; на поливних землях варіювання збільшується; найбільше варіювання спостерігається у сортів із довгими коренеплодами. Результати аналізу проб  при апробації заносять до «Блокнота апробатора», після чого  складається  і оформляється власне «Акт апробації» за встановленою формою.  

До початку цвітіння проводять сортове обстеження насінників. При цьому особливу увагу  приділяють дотриманню  просторової ізоляції: уточнюється в цьому і інших прилеглих господарствах  наявність насінників пастернаку інших сортів, інших репродукцій сорту, що підлягає обстеженню, дикого пастернаку, встановлюється фактична відстань до них, наявність природних перешкод тощо.  За результатами обстеження  оформляється акт за встановленою формою.

Насіння центральних зонтиків  достигають на 5–7 днів раніше, ніж насіння  на бокових гілках насінника. У зв’язку з цим насінники збирають у міру дозрівання, за 2–3 прийоми. Збирання розпочинають, коли центральні зонтики стануть коричневими. Перестигле насіння осипається.  Після збирання центральних зонтиків  проводять збирання всіх насінників, коли на рослині буває  не менше половини зонтиків у біологічній стиглості. Зрізають насінники вручну (серпами, косами), після висушування вони добре обмолочуються. Як правило, не повністю вимолочуються зонтики  вищих (5– 6) порядків, на яких насіння зелене. Добиватися повного вимолочування в цих випадках немає сенсу: таке насіння погіршує якість основної маси. І знову ж таки слід пам’ятати: необхідно остерігатися контакту відкритих ділянок тіла з рослинами на всіх стадіях розвитку і етапах збирання, навіть пил під час обмолоту може викликати опіки і алергічні реакції.

Очищення насіння пастернаку проводять на наявних насіннєочисних машинах (типу «Петкус»). Слід враховувати  значну парусність насіння культури і при його очищенні постійно стежити за швидкістю  повітряного потоку в сортувальних машинах. З одного гектара насінників можна отримати 300–800 кг насіння.

Згідно ДСТУ 7160:2010, сортова чистота, або типовість для добазового насіння (ДН) пастернаку має становити не менше 98%, для базового (БН) – 97%, для сертифікованого (СН1) – 95%. Вміст інших сортів та різних гібридів у загальній масі домішок не допускається. Вміст насіння: фізична чистота, %, мінімум має бути: для ДН – 97%, для БН – 95% і для СН1 – 92%; інших рослин, максимум: культурних – для ДН і БН – 0,1%, для СН1 – 0,2%;  бур’янів: для ДН – не допускається,  для  БН 0,1% і для СН1 – 0,2%. Мінімальна схожість насіння для ДН  і БН повинна бути мінімум 65%, для СН – 60%. Максимальна вологість насіння за чинним стандартом для всіх категорій – не більше 10%.

Селекційні розробки – вітчизняним виробникам

Сорт Стимул.

Сорт Стимул вирізняється високою загальною та товарною урожайністю коренеплодів – відповідно 66,5 т/га та 63,5 т/га при товарності 95%. Середня маса одного товарного коренеплоду у сорту Стимул 472 г. Період від масових сходів до товарної стиглості 155 діб.

Результати біохімічного аналізу коренеплодів: вміст сухої речовини 24,27%, загального цукру 6,90%, аскорбінової кислоти  10,38 мг%; сорт вирізняється низьким рівнем накопичення нітратів у коренеплодах.

Коренеплід середньої довжини – 25 см, діаметром у найширшій частині до 8 см (індекс форми 3,06–3,12). За формою коренеплід обернено трикутний.  Форма голівки коренеплоду злегка увігнута. Забарвлення шкірки коренеплоду біле, коричневі смуги на коренеплоді відсутні.  Кількість продихів на коренеплоді – середня. Забарвлення  кори коренеплоду – біле, стрижневого кореня – кремово-біле. М’якуш коренеплоду щільний, ніжний, соковитий.  Бічне розгалуження коренеплоду відсутнє.  

Рослина за габітусом у період повного літнього розвитку піднесена, середньої висоти (близько 60 см), за шириною розетки – середня. Кількість листків у розетці середня – 10 штук.  Листкова пластинка за розміром велика: довжиною 40–45 см, шириною близько 25 см. За характером краю листкова пластинка глибоко розрізана. Інтенсивність зеленого забарвлення листка помірна. Черешок листка довгий – 25 см.

Сорт Пульс.

Сорт Пульс вирізняється високою урожайністю коренеплодів: загальна урожайність становила 63,9 т/га, товарна – 59,2 т/га при товарності 92,7%. Перевага сорту полягає у морфолого-біометричних характеристиках коренеплоду: він без бічних коренів, з гладенькою поверхнею, за формою – широкообернено-трикутний.  Таким чином, сорт придатний до механізованого збирання, на легких ґрунтах при достатньому зволоженні коренеплоди висмикуються з ґрунту без підкопування.

Положення листя напівпряме. Забарвлення листків світло-зелене, глянсуватість слаба, пухирчастість слабка. Ширина розетки середня – 3 см. Довжина листкової пластинки 38–40 см, ширина 28–30 см, відстань від найширшого місця листка до його верхівки 28 см. Розчленування листка слабке, розділення листкової пластинки помірне. Черешок довжиною 36 см, інтенсивність антоціанового забарвлення черешка слабка.

Коренеплід довжиною 23,1 см, діаметром 9,2 см (індекс форми 2,51); відстань від найширшої точки коренеплоду до розетки мала. Глибина заглиблення розетки  середня. Коренеплід широкообернено-трикутної форми. Забарвлення шкірки коренеплоду біле, поверхня коренеплоду гладенька, забарвлення м’якоті біле.

Сорти пастернаку посівного селекції ДС «Маяк» ІОБ НААН рекомендуються для вирощування в усіх зонах України у відкритому ґрунті. Сфери впровадження: приватний сектор, господарства різних форм власності і господарювання, що займаються вирощуванням і збутом овочевої продукції, консервні переробні підприємства.

О. Позняк, Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН, Чернігівська область

Фото автора

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here