Вирощування моркви у різних грунтово-кліматичних зонах України

0
107

Морква входить у так звану борщову групу овочевих культур разом із капустою, буряком столовим та цибулею ріпчастою. Вона є важливим джерелом вуглеводів, біологічно активних речовин і мінеральних солей.

Вимоги до тепла

Морква – холодостійка рослина. Насіння її починає проростати за температури 3–5°С. Однак за такої температури сходи на поверхню ґрунту з’являються через 20–30 діб. З підвищенням температури до 10–12°С – на 15–17, а до 18–20°С – на 7–10 добу. У фазі сім’ядолей рослини добре переносять зниження температури до мінус 3–5°С. Однак  тривале зниження температури після появи сходів призводить до утворення “цвітухи”, тобто стеблоутворення та квітування рослин у перший рік культури, що негативно позначається на товарному врожаї. Оптимальна температура для росту рослин моркви становить 18–25°С, тобто для нагромадження високого врожаю сума активних температур (понад 10°С) повинна становити не нижче 1500°С. Незначний приріст коренеплодів моркви може продовжуватися навіть восени при зниженні температури повітря до 6–8°С. Зниження температури до мінус 3–4°С призводить до погіршення лежкості коренеплодів у період зимового зберігання.

Вимоги до світла

Морква належить до рослин довгого світлового дня. На довгому дні ріст і розвиток рослин та нагромадження ними поживних речовин у коренеплодах збільшується. За нашими даними, найбільше листків у рослин моркви від ранньовесняної сівби формується у липні–серпні, коли довжина дня становить понад 14 годин. У цей період приріст коренеплоду за добу досягає 2–3 г.

Недостатнє освітлення рослин, особливо у післясходовий період, призводить до витягування та розсіченості листків, що сповільнює приріст асиміляційного апарату та кореневої системи у пізніші фази росту і розвитку рослин та погіршує хімічний склад коренеплодів. При загущенні посівів та їх забур’яненні погіршується інтенсивність освітлення листкового апарату, що часто призводить до ураження рослин фомозом та значного зниження врожаю коренеплодів.

Вимоги до вологи

 Морква, порівняно з іншими коренеплідними рослинами, менш вимоглива до вологи. Однак для нормального росту і розвитку вона досить вимоглива до рівномірного зволоження ґрунту протягом всієї вегетації. Це пов’язано з тим, що до складу коренеплодів входить від 82 до 90% води. Особливо підвищується вимогливість моркви до вологості ґрунту у період бубнявіння та проростання насіння, інтенсивного наростання листкового апарату та формування коренеплодів. Так, насіння моркви у період набухання і проростання вибирає з ґрунту води до 100% своєї маси. При нестачі вологи в цей період затримується поява на поверхню ґрунту сходів, вони, як правило, бувають строкатими, і дещо запізнюється утворення першого справжнього листка. Тому у південних районах при застосуванні літніх строків сівби моркви площу перед цим потрібно поливати, а в інших зонах України проводити сівбу після випадання дощу.

При з’явленні сходів молоді рослини витрачають незначну кількість вологи, однак з ґрунту вони виносять її у декілька разів більше за свою масу. Так, для утворення одиниці сухої речовини протягом вегетації рослина вибирає з ґрунту близько 500 одиниць води. При нестачі вологи в ґрунті формується дрібна розетка листків, коренеплоди часто дерев’яніють і набувають специфічного неприємного присмаку. Негативно позначається на формуванні товарного врожаю і нерівномірне зволоження ґрунту у період вегетації, особливо у другій її половині. Нестача вологи в окремі періоди призводить до припинення приросту коренеплодів, а інтенсивне зволоження після випадання дощу чи поливу посилює ріст, внаслідок чого коренеплоди розтріскуються, що часто призводить до їх загнивання ще у період вегетації. За нашими даними, при нерівномірному випаданні дощів або поливах розтріскування коренеплодів може досягати 25–30% і більше від загальної маси врожаю. Тому лише в умовах рівномірного зволоження ґрунту є можливість одержати високу врожайність товарних коренеплодів моркви. В умовах перезволоженого ґрунту, за нашими даними, коренеплоди набувають виродливої форми, а при затопленні рослини гинуть.

Вимоги до елементів живлення

 За вимогливістю до елементів живлення морква порівняно з іншими овочевими культурами відноситься до середньовимогливих. Для культури моркви ґрунтове живлення має велике значення, оскільки рослини її дають досить високий товарний урожай з добре вираженими апробаційними властивостями лише на легких окультурених ґрунтах зі слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Досить високі врожаї морква дає також на окультурених торфовищах при підвищених нормах внесення фосфорно-калійних добрив та з додаванням борних, мідних і марганцевих мікродобрив. Важкі, кислі та слабоокультурені ґрунти непридатні для її вирощування.

Для нормального росту і розвитку рослин моркви коренева система її вибирає з ґрунту значну кількість солей азоту, фосфору, калію та кальцію. При нестачі в ґрунтовому розчині азоту рослини першого року знаходяться у пригніченому стані. Наростання вегетативної маси сповільнюється. Листки жовтіють та поступово відмирають. У другий рік культури знижується у рослин насіннєва продуктивність, насіння формується дрібним і щуплим та з низькою посівною якістю.

При нестачі фосфору значно пригнічується ріст кореневої системи та вегетативної маси рослин. Особливо його нестача відбивається у другій половині вегетації на визріванні коренеплодів, а при вирощуванні висадків – на поганому наливі зерна та його визріванні, внаслідок чого різко знижується насіннєва продуктивність рослин.

При нестачі калію знижується інтенсивність фотосинтезу. Листки вкриваються бурими плямами та передчасно відмирають. Відмирання їх розпочинається від крайніх дольок. Рослини втрачають стійкість до грибкових хвороб.

Слід також зазначити, що інтенсивний ріст рослин моркви відбувається лише при наявності в ґрунті достатньої кількості кальцію. При його нестачі в ґрунтовому розчині коренева система рослин ослизнюється, внаслідок чого різко сповільнюється ріст, рослини набувають карликоподібної форми та втрачають стійкість до грибкових хвороб.

Особливості вирощування моркви

Після розпланування поля під зяблеву оранку в Лісостепу і на Поліссі вносять мінеральні добрива з розрахунку N90P90K90 (рекомендації Інституту овочівництва і баштанництва  НААН). На кожні 10т урожаю морква виносить N57P16K27. У Степу норма мінеральних добрив – N90P120K90, 50–70% їх вносять під оранку (азотні — навесні). Свіжі органічні добрива під моркву не вносять, оскільки це спричинює розгалуження коренеплодів. Та якщо моркву вирощують по неудобреному попереднику, можна внести перегній у нормі 10–20 т/га.

Оранку на зяб здійснюють на глибину 25–30 см плугом з предплужником. За плугом навішують борони для вирівнювання поверхні або проводять боронування спеціальним агрегатом С–11У з важкими боронами ЗБЗТУ–1 і прикочують котками СКГ–2, що сприяє доброму проростанню бур’янів. Через 10–15 діб, як тільки з’являються бур’яни або після дощу, виконують культивацію на глибину 10–12 см культиватором з боронами, а через 2 тижні її повторюють. Культиватор обладнують двосторонніми лапами з перекриттям. До замерзання ґрунту, якщо він ущільнений, проводять також чизелювання на глибину 18 см культиватором ЧКУ–4. На зрошуваних землях у посушливу осінь проводять поливи нормою 300–350 м3 /га з метою провокації сходів бур’янів. Узимку не буде зайвим виконати валкування снігу.

Навесні обробіток починають з ранньовесняного боронування зябу важкими (БЗТС–1) або середніми (БЗСС–1) боронами в агрегаті С–11У з трактором. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту борони агрегатують з легкими боронами ЗБП–0,6А. У другий слід після боронування з розривом у 2–3 години проводять шлейфування ШБ–2,5 у зчіпці СП–16 з трактором.

Передпосівну культивацію здійснюють комбінованим агрегатом з одночасним внесенням гербіциду. Для цієї мети культиватор агрегатують із трактором, на який монтують апаратуру обприскувача ПОУ з виведенням штанги з розпилювачами перед робочими органами культиватора. Приготування робочого розчину гербіциду і підвезення води здійснюють агрегатом АПЖ–12 з трактором МТЗ–80. Норма витрати робочої рідини – 250–300 л/га. Ефективність гербіцидів суттєво підвищується за застосування поливів невеликими нормами (200–250 м3/га). Однак слід пам’ятати, що за вирощування моркви на пучкову продукцію гербіциди застосовувати не рекомендується у зв’язку з коротким періодом вегетації рослин.

Насіння моркви дрібне і довго проростає, тому важливе значення має його підготовка до сівби. Вона має включати калібрування шліфованого насіння на решетах із діаметром отворів 1,5 мм та намочування його у регуляторах або стимуляторах росту. Цей захід знімає дію інгібіторів, що природно є у насінні моркви, забезпечує дружне проростання, підвищує польову схожість і посилює початковий ріст рослин. Для захисту від фомозу та альтернаріозу насіння моркви протруюють.

Сівба

Строки сівби моркви залежать від сорту та мети виробництва і можуть бути підзимовими, весняними та літніми. В умовах Півдня України ранні сорти сіють наприкінці березня або у перших числах квітня, у Лісостепу і на Поліссі – у першій декаді квітня, намагаючись використати запаси ґрунтової вологи. Пізні сорти, призначені для зберігання і переробки, висівають із середини квітня до кінця травня, і збирання проводять у жовтні. 

Для Півдня України на краплинному зрошенні можливий варіант ущільнювальних посівів після культур, які рано збираються (капуста рання, огірок, буряк столовий на пучкову продукцію), щоб максимально інтенсивно використовувати площу. У цьому випадку сівбу проводять ранньостиглими сортами або гібридами не пізніше 20 липня. Для рівномірного загортання насіння ґрунт перед сівбою коткують гладенькими котками СКГ-2.

Висівають підготовлене насіння овочевими або сівалками точного висіву (такими як «Клен», «Гаспардо», «Стенхей», «Аккорд», «Калібра») з міжряддям 45 см звичайним (краще широкосмуговим) сошником з шириною смуги 7–8 см або за схемою 3-рядкової (40 + 40 + 60 см) чи 4-рядкової (20 + 20 + 20 + 60, 60 + 7 + 24 + 7 + 24 + 7 + 24 + 7 см) стрічки. За такої схеми розміщення і застосування гербіцидів немає потреби у міжрядному обробітку. Норма висіву  4,5–5 кг/га, глибина загортання за весняної сівби  1,5–2 см, за літньої  2–3 см. Використовуючи якісне насіння й сучасну посівну техніку, норму висіву можна знизити до 1,5–2 кг/га. На крапельному зрошенні норму висіву збільшують до 2,5 кг/га – 1,2–1,8 млн насінин на 1 га. Густота рослин залежно від умов вирощування може становити від 750 тис. до 1100 тис./га.

Після сівби поле коткують кільчасто-шпоровим котком ЗККШ–6 у зчіпці С–11У з колісними тракторами.

Догляд за посівами

Для досходового обробітку посівів з метою знищення ґрунтової кірки і сходів бур’янів зазвичай використовують легкі борони (ЗБП–0,6А або ЗОР–0,7 у широкозахватних зчіпках С–11У) або навісні сітчасті борони типу БСО чи БСН–4. Боронують на малій швидкості впоперек рядків.

Удруге посіви боронують після появи сходів, у фазі 2–3 справжніх листків для знищення бур’янів, що проростають, розпушення ґрунту та проріджування рослин. При цьому видаляється 25–30% сходів моркви. Якщо на 1 погонному метрі рядка їх не більше 35–50, боронувати не можна. З появою повних сходів міжряддя розпушують на глибину 5–6 см плоскорізними лапами, залишаючи 7–9 см захисної зони з обох боків рядка чи смуги.

Щоб поліпшити повітрообмін у ґрунті й зруйнувати кірку, за вегетаційний період міжряддя розпушують 4–6 разів, змінюючи глибину від 6 до 12 см і підбираючи різні робочі органи (лапи долотоподібні, двосторонні, односторонні бритви). Для виконання цього агрозаходу використовують культиватори в агрегаті з колісними тракторами.

У фазі 1–3 листків для знищення бур’янів проводять обприскування гербіцидами Селект (0,4–0,8 кг/га), Тарга Супер (2–3 кг/га), Фуроре Супер (0,8–2 кг/га), Фюзілад Супер 125 ЕС (1–2 кг/га).

Морква – культура відносно посухостійка, але на півдні, у зоні нестійкого зволоження високі і стабільні врожаї можна отримувати лише з використанням зрошення. На зрошуваних землях у Лісостепу за посушливої погоди моркву слід поливати 2–6 разів, у Степу – 5–7. Норми поливу в першій половині вегетації (від сходів до початку формування коренеплодів) становлять 250–300 м3 /га, а від формування коренеплодів до повного їх визрівання – 500–600 м3 /га. Можна застосовувати й краплинне зрошення. Нижня межа вологості ґрунту, за якої треба поливати, до початку формування коренеплодів – 80% НВ, у другій половині вегетації – 70% НВ. За 15–20 діб до збирання врожаю поливи припиняють.

Початок поливного сезону залежить від погодних умов. Найчастіше поливи починають з кінця квітня – початку травня і закінчують за 2–3 тижні до збирання, щоб уникнути розтріскування коренеплодів та поліпшити умови для механізованого збирання. На краплинному зрошенні поливи проводять регулярно, підтримуючи рівень вологості ґрунту згідно з фазою розвитку рослин.

Збирання та зберігання

Збирають коренеплоди у фазі технічної стиглості до настання заморозків – з ІІ декади вересня до ІІІ декади жовтня. Зі зниженням середньодобової температури до 2…4°С ріст коренеплодів зупиняється, а короткочасні приморозки (–1…–2°С) можуть призвести до їх пошкодження. Ранні строки збирання також небажані: у теплу, суху і вітряну погоду коренеплоди в’януть та стають більш схильними до пошкодження хворобами під час зберігання.

Найбільш надійний і сучасний спосіб зберігання – холодильні камери зі стабільною температурою повітря та відносно високою вологістю. За температури 0…10°С морква зберігається 4–6 місяців, за 2…5°С – 2–3.

Моркву зберігають у овочесховищах і підвалах насипом, у штабелях, пірамідах, ящиках і поліетиленових мішках. Температуру підтримують у межах 1…2°С, а відносну вологість  90–95%. За низької відносної вологості коренеплоди швидко в’януть. Можна зберігати урожай і у вузьких (до 1,5 м) невисоких буртах, однак у такому випадку все залежить від погодних умов.

У овочесховищах морква часто зверху мокріє і загниває, тому приміщення слід систематично провітрювати або вкривати коренеплоди мішковиною, матами. У штабелі або піраміди коренеплоди рекомендується складати голівками назовні й пересипати кожен ряд вологим річковим піском шаром 1–2 см. Висота штабеля (піраміди) 80–100 см (15–20 рядків). Для зберігання у ящиках на дно насипають вологий пісок (2–3 см), на нього вкладають коренеплоди у кілька шарів і пересипають їх піском. Добре зберігається морква і у поліетиленових чи крафтових мішках (по 20 кг), які залишають напіввідкритими для надходження повітря. Для запобігання розвитку хвороб ефективне обпилювання коренеплодів крейдою (20 кг/т).

Слід зазначити, що максимальний прибуток забезпечує закладання коренеплодів на зберігання, адже ціни на моркву дуже привабливі для фермерів з січня по квітень–травень. Більш рентабельним є також вирощування моркви на ранню пучкову продукцію із застосуванням підзимніх посівів, однак і ризики у такому разі вищі. Стабільним з економічної точки зору є виробництво моркви для подальшої переробки на овочеві соки, пюре, салати за заздалегідь укладеними контрактами. Крім того, Україна має значний експортний потенціал щодо вирощування моркви за технологіями органічного землеробства.

 

Л.А.Терьохіна, канд. с.-г. наук, Інститут овочівництва і баштанництва НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here