ПАСИНКУВАННЯ ЦУКРОВОЇ КУКУРУДЗИ

0
11199

Цукрова кукурудза – культура, яка разом із великою кількістю спільних рис із кукурудзою зерновою та кормовою має низку характерних ознак, які визначають її вимоги до агротехнології. Однією з особливостей культури є утворення разом із основним стеблом додаткових бічних пагонів другого, третього і навіть четвертого порядку – так званих пасинків. Зазвичай пасинки ростуть менш інтенсивно за основне стебло, мають меншу облиствленість, а також менш продуктивні. На останньому пункті варто зупинитися більш детально.

Справа у тому, що пасинки першого порядку у більшості випадків закладають один качан (хоча залежно від особливостей сорту/гібриду культури, технології вирощування та умов середовища до 50% і більше з них можуть качан не закладати), але він є меншим за качани, сформовані на основному стеблі, відстає у дозріванні, часто має низьку товарність (може траплятися череззерниця, погана наповненість кінчика). В цілому  при валовому врахуванні врожайності  зазвичай ці пасинки сприятимуть збільшенню валового збору за зменшення загального відсотку товарності для свіжого ринку, а от якщо планується вирощування на переробку – це вже плюс. Пасинки ж другого та наступних порядків – це зазвичай стебельця, які ніколи не розвиваються до генеративної фази, являють собою чисту зелену масу. Тож питання видалення пасинків гостро стоїть перед кожним, хто вирощує цукрову кукурудзу. Є кілька варіантів – видаляти пасинки та не видаляти їх. Кожен із цих варіантів має свої переваги та недоліки, на яких варто зупинитися окремо.

Питанню видалення пасинків значну увагу приділив у своїй роботі Валерій Вікторович Дубровін. Так, ним було встановлено, що пасинкування сприяло помітному збільшенню висоти та облиствленості головного стебла рослин кукурудзи цукрової, проте сумарну площу асиміляційного апарату рослини, які пасинкували, мали значно (на 30–40%) меншу, ніж ті, які мали пасинки. А відомо, що більший асиміляційний апарат дає ряд переваг: підвищує фотосинтетичну активність посівів, сприяє кращому затіненню ґрунту (не дає вільно почуватися бур’янам), поліпшує мікроклімат поля (сприяє терморегуляції та утриманню вологи у приземному шарі повітря). Урожайність товарних (наголошуємо – саме товарних!) качанів на варіантах із пасинкуванням виявилася дещо вищою (на 0,21– 0,35 т/га). Втім, немає впевненості у тому, що валова врожайність усіх качанів на варіантах із пасинкуванням не виявилася більшою, оскільки у роботі автора такого обліку не проведено.

Паламарчук В.Д., Дідур І.М., Колісник О.М., Алєксєєв О.О. у своїй монографії «Аспекти сучасної технології вирощування висококрохмальної кукурудзи в умовах Лісостепу Правобережного» наголошують, що єдиного погляду на утворення пасинків рослинами кукурудзи наразі немає. А отже, доцільність і ефективність пасинкування не може бути однозначно визнана як позитивна чи негативна. Дослідники вказують на причини, які сприяють аномально інтенсивному кущенню кукурудзи – це нераціональне використання гербіцидів у період вегетації культури (а саме на ранніх етапах росту і розвитку), рівень вологозабезпечення та живлення, які особливо сильно сприяють пасинкоутворенню на зріджених посівах (коли рослини «жирують»), глибина загортання насіння, а також ураження на ранніх стадіях посівів культури шведською мухою. Крім того, багато залежить від генотипу. Так, наприклад, було відзначено, що сорти та сортові популяції кукурудзи цукрової більш схильні до утворення великої кількості пасинків, ніж гетерозисні гібриди. Крім того, зараз створено такі гібриди культури, які практично не схильні до утворення пасинків за дотримання раціонального режиму зволоження, живлення та формування густоти стояння рослин.

Виходячи з особистого досвіду та досвіду передових виробників кукурудзи цукрової, раціональним вважаємо пасинкування тих сортів і гібридів кукурудзи цукрової, які належать до високопродуктивних, характеризуються високими показниками якості, призначені до реалізації на ринку свіжої продукції і (чи не найголовніше!) формують не більше 1– 2 пасинків. Такі рослини пасинкують не пізніше фази 7–8 листків культури, дуже акуратно, з мінімальним пошкодженням рослин, використовуючи добре загострені ріжучі інструменти (леза). Пасинкувати можна ті рослини, які захищені від грибкових хвороб протруйниками, а також чисті від шкідників, оскільки пошкодження тканин – це двері для проникнення фітопатогенів та сприятливе середовище для заселення шкідниками. Варто пам’ятати, що пасинкування виснажує рослини на певний час, а тому після нього варто ретельно стежити за фітосанітарним станом посівів та бажано виконати підживлення комплексним мінеральним добривом. У цілому пасинкування високопродуктивних гібридів з невеликою кущистістю сприятиме деякому зростанню врожаю товарних качанів та поліпшенню якості продукції. Але не варто забувати про витрати, яких вимагає операція пасинкування (ручна праця, оплата праці, підживлення, посилений захист рослин тощо) та можливі ризики.

У тому випадку, коли ми маємо справу з рясною кущистістю (3–4 пасинки), пасинкування, на нашу думку, завдасть більше шкоди, аніж сприятиме врожайності, оскільки видалення значної кількості пагонів передбачає нанесення значних механічних ушкоджень, утворення великої кількості відкритих ран на рослині, що вестиме до виснаження посівів.

Ще одне спостереження – пасинкування ефективніше у нечорноземній зоні, у північних широтах, оскільки там гірші умови природної родючості ґрунту та світлового і теплового режимів, пасинки часто можуть не встигати визріти (особливо на пізньостиглих гібридах).

Через тиждень після пасинкування за можливості добре було б виконати окучування рослин. Це поліпшить продуктивність і зміцнить рослини цукрової кукурудзи.

П.В. Лиховид, к. с.-г. н., старший науковий співробітник Інституту зрошуваного землеробства НААН

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here