Основний та передсадивний обробіток ґрунту під картоплю

0
112192

Картопля вимоглива до якості обробки ґрунту. Особливо гостро вона реагує на його ущільнення і перезволоження. Пухкий грунт забезпечує рослини картоплі повітрям, яке повинне мати близько 20% (за об’ємом) кисню, також пухкий грунт зменшує механічний опір на столони та молоді бульби, які розвиваються. В ущільненому ґрунті утворюються дрібні та деформовані бульби, виникає перешкода проникнення повітря та атмосферних опадів у нижчі шари. Коренева система рослин розвивається у таких умовах лише у поверхневій частині (на глибині 10–15 см), це спричинює погіршення забезпечення насаджень елементами живлення і негативно впливає на урожай. Для створення пухкого, дрібно-грудкуватого стану ґрунту його обробляють восени та навесні.

Мета обробки ґрунту полягає у створенні сприятливих умов для проростання бульб, росту рослин, забезпеченні оптимального водно-повітряного та поживний режиму. Усі агрозаходи мають бути спрямовані на створення оптимальної структури ґрунту в орному та підорному його шарах.

Обробіток ґрунту повинний забезпечувати:
• пухку дрібно-грудкувату структуру до садіння; усунення ущільнень в орному шарі на плужній підошві і в підґрунті і створення умов для безперешкодного проникнення коренів в орний і підорний горизонти ґрунту;
• гомогенну структуру ґрунту оптимальної агрегації;
• рівномірний розподіл в орному шарі органічних залишків попередника і проміжних культур, а також гною, який найкраще вносити під попередник;
• пробудження бур’янів до проростання і їх знищення механічними способами;
• збереження ґрунтової вологи, поглинання і затримання осінніх і зимових опадів;
• формування оптимальних гребенів для росту рослин картоплі і механізованого збирання бульб без їх пошкодження;
• створення або збереження сприятливого стану ґрунту для технологічних процесів (хороша розроблюваність, просіюваність і т. д.).

У зв’язку з тим, що врожайність картоплі у найбільшій мірі лімітується достатнім вологозабезпеченням, усі заходи повинні бути спрямовані на якомога більше збереження ґрунтової вологи, покращення вологоутримуючої здатності і зменшення випаровування.
Існує пряма залежність врожайності картоплі від щільності і водопроникності ґрунту (табл. 1).

Таблиця 1. Вплив щільності скелетної фракції ґрунту на його проникність та урожайність картоплі

Щільність скелетної фракції ґрунту, г/см3 Водопроникність, мм/хв. Урожайність
т/га %
1,1 0,72 28,2 100
1,2 0,22 27,9 99
1,3 0,08 21,1 75
1,4 0,01 17,0 60

Для отримання високих урожаїв картоплі при виконанні всіх польових робіт необхідно дотримуватися наведених у таблиці 2 параметрів тиску ходових систем на грунт і граничного значення щільності ґрунту, щоб уникнути переущільнення підґрунтя.

Таблиця 2. Граничні значення щільності сухого ґрунту та максимально допустимий тиск на грунт при обробітку поля

ВВид ґрунту

Вміст у ґрунті частин розміром, мм

Граничні значення щільності сухого ґрунту, г/см3

Максимальний тиск на грунт, к Па

0,02

( глина)

0,002…0,063

(пилуватий грунт)

0,0063…2,000

(пісок)

Навесні (80 % польової вологоємкості)

Влітку

+ восени

 

(70% польової вологоємкості)

Ппісок рихлий

3

17

80

1,54

 

50

 

 

 

 

 

 

80

       
     
   
 

 

 

 

120

80

 

 

 

 

 

150

 

 

 

 

 

200

Зв’язний пісок

5

20

75

1,52

Ссупісок

10

25

65

1,50

Ллегкий суглинок

15

30

55

1,48

Ссередній суглинок

20

40

40

1,45

Ттяжкий суглинок

25

55

20

1,45

Ллегка глина

40

35

25

1,35

Ссередня глина

50

30

20

1,30

      У зв’язку з підвищеними вимогами до якості картоплі під час збирання зростають вимоги і до обробітку ґрунту, його структури, запобігання утворенню грудок, особливо на важких ґрунтах.

Кам’янисті ґрунти негативно впливають на якість картоплі, підвищують зношеність техніки і вимагають додаткових витрат при перебиранні бульб. Видаляти камені можна за допомогою спеціальної каменезбиральної техніки або каменеподрібнювачів, але це дуже дороговартісний процес. Каменезбиральна здатність картоплезбирального комбайна дуже низька, тому що при збиранні картоплі через його відсіваючий апарат проходить тільки 25 % землі орного шару.

Заходи з основного передсадивного обробітку ґрунту включають:
• обробіток стерні (після зернових культур);
• вирощування проміжних культур;
• внесення мінеральних добрив *;
• хімічну боротьбу з бур’янами;
• оранку (на зв’язних ґрунтах восени, на легких – навесні);
• передпосадкове нарізання гребенів (восени або навесні);
• передпосадкову культивацію і боронування.

*Через небезпеку підвищення засмічення ґрунту бур’янами органічні добрива вносять тільки як виняток і найкраще під попередник.
Ці заходи не можна проводити за шаблоном. Необхідно враховувати конкретні місцеві ґрунтові, кліматичні і погодні умови певного року. Так, наприклад, ґрунти з високим вмістом глини вимагають інших способів обробітку порівняно з легкими сипкими ґрунтами.

З огляду на економічні та екологічні причини оптимального рівня обробітку ґрунту слід досягати  за меншої інтенсивності і меншої кількості робочих операцій. Поки що у більшості регіонів із вирощування картоплі грунт обробляють за традиційним способом, з оборотом пласта, але в останні роки варіанти консервуючого обробітку ґрунту  з економічних і екологічних причин набувають усе більшого поширення. 

Традиційні способи обробітку ґрунту
2.1. ОСІННІЙ ОБРОБІТОК

У тих випадках, коли попередником картоплі були зернові культури, проводять осінній обробіток стерні. Це сприяє знищенню коренів бур’янів, обмеженню втрат вологи при випаровуванні і створенню сприятливих умов для переходу ґрунту у стан фізичної стиглості. Під час осіннього обробітку ґрунту можна вносити органічні та мінеральні добрива. Обробіток швидкозростаючих проміжних культур, наприклад, білої гірчиці, підсилює процес зменшення забур’яненості. Післяжнивні залишки попередника – солому і пожнивні рештки – треба добре подрібнити і заробити у грунт на глибину 5 … 10 см для забезпечення максимального їх розкладення іще до настання зими.
Лущення доцільно починати на глибину 6 … 8 см у два сліди дисковими лущильниками, а на надто ущільнених ґрунтах – дисковими культиваторами.

Для знищення пирію та інших кореневищних бур’янів слід використовувати чизельні культиватори або лемішні лущильники.

В міру появи сходів бур’янів і падалиці поле рихлять на глибину 10 … 15 см з одночасним внесенням фосфорних і калійних добрив із їх загортанням. Також при цьому можна загортати і гній. За рахунок цього заходу поглиблюється грудкуватий шар, досягається настання фізичної стиглості більшої частини орного горизонту, розрихлення ущільнених агрегатів грунту, утворених внаслідок проходу коліс техніки, упередження утворення гнізд соломи або гною, а також брил при оранці, особливо у середній і нижній частинах орного шару. Для такої роботи найкраще використовувати культиватори в агрегаті з важкими зубовими боронами, а в посушливу погоду – з кільчасто-шпоровими котками при робочій швидкості не більше 8 км/год. За такого обробітку створюються добрі умови для проростання бур’янів та насіння зернових, які обсипалися. При обробітку стерні слід прагнути до забезпечення, по можливості, рівної поверхні поля.
Основний осінній обробіток ґрунту на зв’язних тяжких ґрунтах проводиться у вигляді зяблевої оранки для створення достатньо глибокого пухкого шару з об’ємом пор, які забезпечують краще проростання навесні коренів картоплі. Основний осінній обробіток ґрунту повинний забезпечити рівномірне загортання органічних добрив. Через швидку усадку легких піщаних, у більшості випадків, на бідних гумусом ґрунтах проведення осінньої оранки не є доцільним.

У кінці вересня – першій половині жовтня на полях, призначених для садіння картоплі, проводять гладку оранку оборотними плугами на глибину 25 … 32 см. На великих масивах при оранці із загінками краще використовувати звичайні плуги. При цьому необхідно стежити, щоб глибина обробітку була однаковою по всьому полю і не утворювалися великі звальні гребені або глибокі розвальні борозни. Для боротьби з пирієм механічним способом рекомендують використовувати передплужники.

Якщо після зяблевої оранки планують восени формування гребенів, одночасно можна проводити вирівнювання ґрунту навісними середньо-тяжкими або тяжкими боронами.
Важливо прагнути закінчити зяблеву оранку у жовтні, через те що дощі можуть погіршити умови і якість обробітку ґрунту, а також збільшити витрату пального.

Чим важчий грунт і вищий вміст у ньому глини, тим раніше восени потрібно проводити оранку. Липкі, схильні до запливання ґрунти рекомендують орати пізніше і по можливості без розрівнювання їх після оранки. Орати потрібно тільки стиглий грунт. Осіння оранка при перезволоженні ґрунту, особливо коли колеса трактора йдуть по борозні плуга, негативно впливає на врожай картоплі. Це викликає утворення підошви, і рослини можуть засвоювати поживні речовини і вологу виключно з орного шару ґрунту. У посушливий період це призводить до нестачі поживних речовин.

Після проведення оранки потрібно ретельно вирівняти роз’ємні борозни і звальні гребені. Глибина оранки залежить від конкретних ґрунтових умов. Не можна занадто глибокою оранкою перемішувати бідне гумусом і поживними речовинами підґрунтя з орним шаром. Розворотні смуги обробляють після проведення оранки усього поля.

Сучасні плуги дозволяють здійснювати проїзд трактора по необробленій поверхні ґрунту (оnland), а також одним колесом по плужній борозні. Оскільки при цьому тиск поширюється на грунт глибших шарів, викликаючи шкідливе для росту рослин переущільнення при переході до підґрунтя і самого підґрунтя, то при оранці використовують проїзд коліс трактора по незораній поверхні поля (оnland).

Необхідно зберігати пухкий стан ґрунту в орному шарі, тобто тяжкі грунти повинні мати щільність не менше 1,25, а більш легші – 1,10 г/ см3. Цього можна досягти тільки тоді, коли навесні не проводиться обробка ґрунту при підвищеній вологості ґрунту (НВ> 75%) і за мінімальної кількості колій. Найкращим є використання постійних технологічних колій. Для цього поле розділяють на зони для вирощування картоплі і зони для проїзду техніки. При цьому доцільним є періодичне рихлення колій.

На піщаних ґрунтах, особливо за сильного їх перезволоження або після раннього настання осінніх морозів, слід проводити весняну оранку на глибину 20 … 25 см, але лише за сухого орного шару. Весняну оранку необхідно комбінувати з передсадивною обробкою для уникнення ущільнення ґрунту до садіння картоплі.

В залежності від ґрунтово-кліматичних умов використовують обладнання для післяплужної обробки або борони. Подальшу обробку можна комбінувати з посадкою бульб. Для цих цілей особливо підходить агрегатування фронтального культиватора з підгортанням та саджалкою. За весняної оранки розворотні смуги можна зорати після садіння бульб на основному полі.

2.2. Передпосадковий обробіток ґрунту
Мета передсадивного обробітку ґрунту полягає в тому, щоб створити стабільну дрібно-грудкувату ґрунтову структуру з достатньою скважністю і хорошим капілярним сполученням з водомісткими нижче розміщеними шарами підґрунтя. Одночасно потрібно забезпечити досить стійку для роботи техніки структуру ґрунту.

За досягнення якісного передсадивного обробітку ґрунту створюється хороше ложе для бульби, оптимальні умови для її проростання і росту.

Передсадивний обробіток ґрунту включає наступні операції:
• планування поверхні ґрунту, розпушування ґрунтової кірки;
• руйнування та подрібнення брил і грудок;
• рівномірно глибоке розпушування при максимальному збереженні ґрунтової вологи;
• зворотне ущільнення і створення зв’язку з капілярними шарами під ложем бульб;
• нарізання гребенів.

Важливі передумови для якісного передсадивного обробітку ґрунту створюються залежно від осіннього основного обробітку. Недоброякісна оранка вимагає коригувань, що призводить до додаткових витрат, негативно впливає на врожай картоплі, викликає збільшення в урожаї частки домішок землі.

Навесні грунт особливо чутливий до тиску, тому потрібно дотримуватися усіх правил ощадливого обробітку і зменшувати число проїздів по полю технікою. Для зниження тиску коліс на грунт рекомендуються такі заходи:
максимально можливе зниження тиску всередині камер шин тракторів; навішування парних шин однакового розміру, по можливості, з’єднуючи їх прокладками для роботи з просапними культурами.

Грунт навесні слід обробляти тільки на необхідну глибину. Кожний зайвий обробіток підвищує енерговитрати і збільшує втрати вологи. Для різних ґрунтово-кліматичних умов не може існувати єдиної технології передсадивного обробітку ґрунту. Для конкретних умов необхідно вибирати оптимальне рішення. При обробітку ґрунту під картоплю рекомендовано наступні заходи.

Традиційний передсадивний обробіток ґрунту складається з технологічних операцій з обробітку шлейфовою бороною («закриття вологи» після осінньої зяблевої оранки), внесення мінеральних добрив і культивації з боронуванням. З метою уникнення подвійного обробітку ці заходи слід проводити по досить сухий ріллі, безпосередньо перед висаджування бульб. Варто забезпечувати мінімізацію технологічних операцій при одночасному зниженні навантаження на грунт (комбінування робочих операцій, якомога більший захват робочих органів, спарені шини, зниження тиску всередині їх камер).

Існуючими на сьогодні агрегатами можна провести ці операції за один прохід. При цьому виконання робіт по діагоналі до напрямку майбутніх гребенів застосовується тільки як виняток.

Передсадивний обробіток ґрунту необхідно проводити у напрямку садіння картоплі і по міжряддю. Залежно від конкретних природно-господарських умов застосовують різні варіанти цього широко поширеного агрозаходу.

Для передсадивного нарізання і формування гребенів восени необхідним є відсутність засмічення поля пирієм, низький рівень ґрунтових вод, структурно стабільні ґрунти з достатнім умістом гумусу. Нарізання гребенів можна провести відразу після проведення зяблевої оранки. Грунт повинен бути сипким. На карбонатних і багатих мілкогрунтям ґрунтах гребені можна формувати у більш вологих умовах. Для цього застосовують підгортачі різного типу, обладнані маркерами. На більш легких ґрунтах можна використовувати дискові лапи.

Передпосадкове нарізання гребенів навесні проводять переважно на легких піщаних ґрунтах і на ґрунтах, схильних до запливання, безпосередньо після оранки навесні або восени. Після осінньої зяблевої оранки навесні може виникнути необхідність розпушування ґрунту культиваторними лапами. Для цих робіт застосовують такі ж агрегати, як і при осінньо-зимовому нарізанні гребенів.

На важких ґрунтах, на яких було проведено нарізання і попереднє формування гребенів, навесні потрібно по технологічним коліям провести розпушування ґрунту культиваторами.

3. Грунтово — захисні технології
Картопля є однією з культур, вирощування якої позв’ язано зі значними навантаженнями на грунт. Це переущільнення, водна та вітрова ерозія. Не тільки до садіння картоплі поле, вкрите рослинністю, піддається у великій мірі ерозії, але і після садіння при сильних опадах або при дощуванні гребені розмиваються, вивільняються гнізда бульб з негативними наслідками для якості картоплі. На довгих полях за наявності незначного схилу спостерігається ерозія по борознах, а там, де гребені розташовані впоперек схилу – накопичення води і змивання гребенів. Хоча поля з гребенями менш чутливі до вітрової ерозії, на легких ґрунтах часто верхівки гребенів вивітрюються, а борозни засипаються землею. Тому запобігання переущільненню і ерозії відіграє важливе значення. Це стосується всіх заходів основного і передпосівного обробітку ґрунту.
Численні досліди з використання нових, економічно менш витратних і ґрунтозахисних технологій показали, що врожайність і якість картоплі не залежить від інтенсивності обробітку ґрунту. Щодо інтенсивності впливу на грунт для різних культур у землеробстві практикується широкий діапазон можливих рішень.

Встановлено, що і при вирощуванні картоплі безплужний обробіток ґрунту, особливо у формі консервуючого обробітку — найкращий шлях до зниження економічних витрат і навантажень на грунт. Вона відрізняється характерними особливостями:
• рослинні залишки (солома та вимерзаючі взимку проміжні культури) в якості мульчі залишаються на поверхні ґрунту ;
• розпушування ґрунту проводиться тільки за необхідності і без обороту пласта.

Для реалізації цього концепту є ціла низка можливих технологічних варіантів. Для вирощування картоплі без оранки плугами в загальному придатні усі технологічні варіанти, за яких при обробітку ґрунту культиватором на глибину 15 см досягається достатня кількість пухкої частини ґрунту для точного висаджування бульб і формування гребенів, а змішана з ґрунтом мульча захищає його від ущільнення і ерозії. Плуги застосовують на кращих, більш родючих ґрунтах, ніж на легких піщаних, які більше піддаються переущільненню.

Ярові проміжні культури, які дають досить густі травостої, а взимку вимерзають, можна використовувати як мульчу. Досить густий травостій є важливим для досягнення протиерозійного ефекту, оскільки покриття поверхні ґрунту на 50%, для чого потрібно близько 2 т/га рослинної сухої маси, знижує в достатній мірі поверхневе стікання.

Як проміжні культури особливо рекомендується редька олійна (Raphanus sativus var. oleiformis) і гірчиця біла (Sinapis albba). Обидві культури мають свої плюси і мінуси. За пізньої сівби редька олійна не дає досить густої маси. Крім цього, за м’яких зим міцні «скловидні» стрижньові корені не завжди вимерзають. У таких регіонах вирощують гірчицю білу, яка, особливо при пізній сівбі, дає більш густі травостої.
У регіонах, де картопля значно уражується іржавістю і опробковінням, які викликає вірус строкатостебельності тютюну (Tobacco rattle virus), сівба редьки олійної перериває інфекційний ланцюг.

Проміжні культури можна сіяти після обороту пласта, що у багатьох випадках є найкращим методом для отримання густих травостоїв.

Проміжні культури можна висівати після культивації або комбінованим агрегатом з сівалкою. Норма висіву редьки олійної — 20 … 25 кг / га, гірчиці білої — 18 … 20 кг / га.

У регіонах, де вегетаційний період занадто короткий або запаси вологи не дозволяють вирощувати проміжні культури, для утворення мульчі використовують солому. При цьому особливо важливим є гарне подрібнення і рівномірне її розподілення у ґрунті. Останнє не завжди вдається, через що часто необхідно застосовувати спеціальний прохід штригелем для подрібнення соломи. Вплив мульчі з різних рослинних решток проміжних культур і з соломи за рівних умов на врожайність картоплі є однаковим (табл.3).

Таблиця 3. Порівняння урожайності картоплі (т/га) після різних варіантів обробітку ґрунту та посадки бульб у мульчу із залишків проміжних культур і з соломи.

Спосіб Обробіток ґрунту влітку, восени Навесні Урожайність, т/га
бульб крохмалю
Традиційний з проміжною культурою Дискова борона, культиваторРедька олійна Плуг, 25 см 42,2 6,2
Консервуючий, проміжна культура Дискова борона, культиваторРедька олійна Культиватор, 1015 см   42,8 6,9
Консервуючий, солома Дискова борона, культиватор  Культиватор, 10-15 см   43,0 7,0
Консервуючий, солома Дискова борона Пошаровий культиватор, 25 см 40,4 6,5
Консервуючий, солома Дискова борона Культиватор, 1015 см 38,5 6,2

Навесні грунт, укритий мульчею з рослинних решток, після культивації або нарізання гребенів готують до висаджування бульб. Якщо немає сильного засмічення  поля бур’янами, знищення минулорічного рослинного покриву гербіцидами не проводять.

Слід відзначити, що вирощування картоплі після консервуючого обробітку ґрунту потребує багато досвіду та знань, тому доцільно такий обробіток ґрунту перевіряти в господарстві на частині площ вирощування картоплі. 

Ольга Володимирівна Вишневська, к. с.-г. н., Інститут картоплярства НААН

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here