«БЕЙО» – екологічний стандарт насіння: виключно традиційні методи селекції без ГМО

0
111690

За даними ООН,  щодня населення світу зростає більше ніж на сто тисяч, а запаси орної землі зменшуються. Це змушує замислюватися над  використанням продукції з ГМО, в тому числі плодоовочевої. Завдяки втручанню у ген рослини можна наділити її корисним потенціалом для підвищення врожайності, стійкості до посухи, захворювань і шкідників, лежкості плодів, їх транспортабельності тощо. Та питання, чи безпечні такі рослини для здоров’я людини, залишається недостатньо вивченим. Це породжує суперечливе ставлення до продуктів харчування з ГМО. До речі, у деяких країнах вони не заборонені, у інших законодавство зобов’язує маркувати продукцію, що містить ГМО. Про використання у нашій країні  генетично модифікованих овочів ми запитали у менеджера компанії «Бейо Україна» Віталія Стеценка, який вивчав це питання.

Яку позицію щодо виробництва насіння генетично модифікованих овочів займає компанія «Бейо Заден»?

– Компанія «Бейо Заден» не займається розробками ГМО. Насіння продукуємо лише завдяки традиційним методам селекції, і цьому є логічне пояснення. По-перше, компанія дбає про безпечність продуктів харчування, збереження людського життя та навколишнього середовища. По-друге, загальноприйняті методи селекції дозволяють створювати вдалі зразки – сорти і гібриди овочевих культур, що мають відмінні якісні та смакові показники. Про це свідчить широкий асортимент високоякісного насіння, яке пропонує компанія «Бейо Заден», та значний попит на нього у світі. Адже насіння овочів «Бейо Заден» абсолютно екологічно безпечне. У минулому році, для найбільш вибагливих овочівників, наша компанія презентувала лінійку органічного насіння, яке вирощене без застосування будь-якої хімії. Щодо традиційного насіння, у відповідності до змін у європейському законодавстві, компанія відмовляється від використання протруйників на основі тираму вже цьогоріч. Оскільки, за останніми даними науковців, оброблене насіння цим препаратом має ризик для птахів та диких ссавців. 

Чи можна знайти насіння ГМО овочевих культур в Україні?

– Хіба що завезене незаконним шляхом. В Україні заборонено використання ГМО продукції. Принаймні, у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, генетично модифіковані об’єкти не знайдете. Тобто весь асортимент овочевих культур, які легально розповсюджуються на території України, навряд чи створено методом нетрадиційної селекції. До того ж важлива і фінансова складова процесу виробництва насіння ГМО. За певними підрахунками, розробка одного ГМО сорту може коштувати від п’ятдесяти до двохсот мільйонів доларів США. І далеко не кожна компанія може дозволити собі такі витрати. Взагалі, посіви овочів у порівнянні із зерновими культурами займають незначні площі, тож інвестувати у створення ГМО- сортів овочевих культур не настільки вигідно, як це може здаватися.

Чи можна неозброєним оком відрізнити ГМО овочі?

– Ні, лише у лабораторних умовах. І такі дослідження також не з дешевих.

Які ще чинники, окрім зростання населення планети, спонукають до експериментів в генетиці та виробництва ГМО овочів?  

– Зваба знизити собівартість овочевої продукції за рахунок стійких до фітопатогенного фону чи посухи сортів та гібридів підштовхує науковців до втручання у гени рослин. Як і те, що хімічне навантаження на організм людини, яка споживає промислово вироблені продукти харчування, також шкодить здоров’ю. Виникає дискусійне питання: що шкідливіше для людства – ГМО овочі чи овочі із залишками пестицидів? На користь овочів із залишками від продуктів хімічних обробок працює багаторічний досвід їх споживання в їжу, в той час як ГМО культури у світі вирощують тільки з 1996 року. Тут слід зазначити, що це були зерново-бобові чи технічні культури, які людство вживає не на пряму, а тільки як продукти переробки. Тобто через брак досвіду споживання, ставлення до ГМО залишається досить обережним. Можливо з часом, вчені остаточно поставлять крапку у вивченні даного питання і доведуть цілковиту безпечність ГМО методу, селекційні компанії світу почнуть масово займатися генною інженерією. Адже світ мінливий. Змінюється клімат, шкідники, рівень захворюваності рослин, виникає багато нових викликів, які можна буде подолати завдяки ГМО. Зважаючи на тенденції поширення ГМО продукції у світі, її значимість зростає з кожним роком. За офіційною статистикою, за останній рік площі посівів під ГМО культурами збільшилися на 3%, і становлять близько 190 мільйонів гектарів. Щоправда, овочі у цій структурі займають мізерний відсоток.

Які сільськогосподарські культури домінують на ринку генетично модифікованого насіння ? 

– На сьогоднішній день у світі домінаторами є соя, цукровий буряк, соняшник, ріпак. Серед овочів офіційно представлені томати, картопля, кабачок, цукрова кукурудза. А також у цьому році вперше випробовують на практиці ГМО пшеницю.

Чим відрізняються генетично модифіковані рослини від рослин, отриманих селективним методом?

–  Генетична модифікація передбачає, що ген рослини буде змінено. При традиційних методах селекції цього не відбувається. Щоб той чи інший сорт став комерційним об’єктом, проходить багато часу, бо це дуже копітка робота.  Ми маємо дуже багато експериментальних об’єктів. Тих, які вийдуть на фінішну пряму, залишаться одиниці. Цього року, наприклад, ми закінчуємо трирічний цикл випробувань в Україні щодо перспективних гібридів ранньої капусти та огірків. Хочу зауважити, що середня кількість гібридів була у межах 50 найменувань. Але тільки 2-3 гібриди, в найближчому майбутньому, стануть комерційними та, традиційно, відповідатимуть задекларованим критеріям якості та врожайності. Такі дослідження проводились у різних кліматичних зонах як України так і в інших країнах Східної та Західної Європи. Після отримання даних та детального аналізу, в головному офісі компанії, що розташований в Нідерландах, буде прийнято рішення щодо комерціалізації «гібридів-чемпіонів».

Я скажу більше, не кожна насінина, вирощена працівниками «Бейо Заден» у різних куточках світу, стає брендовим продуктом компанії. Бо може не відповідати високим стандартам якості. Її відбраковують і викидають. І це досить велика частка – від 40 до 60 відсотків з усього виробленого насіннєвого матеріалу.