Агромеліоративний моніторинг грунтів і зрошувальної води

0
158

Агромеліоративний моніторинг – це сукупність спостережень, вимірювань та обліків, виконуваних на постійній основі, спрямованих на  встановлення стану ґрунту за основними меліоративними показниками в конкретний момент часу, а також історичне його відстеження з метою виявлення динаміки меліоративних процесів, що в даному ґрунті відбуваються під дією агротехнічних, біотичних та абіотичних чинників. Агромеліоративний моніторинг передбачає визначення та контроль таких основних показників, як реакція ґрунтового розчину (або рН ґрунту), ступінь прояву ерозії (вітрової, водної, іригаційної тощо), склад солей, вміст токсичних іонів (для визначення ступеня засолення та осолонцювання) тощо. Крім того, важливим складовим елементом агромеліоративного моніторингу на зрошуваних землях є контроль якості зрошувальної води, хімічних меліорантів, мінеральних добрив тощо, оскільки низька їх якість рано чи пізно приведе до негативних змін у меліоративному стані агроекосистеми, а значить, і до зниження її продуктивності. Особливо коли мова йде про надзвичайно чутливі до токсичних речовин, високої концентрації солей, важких металів, радіонуклідів овочеві культури. Несприятливий агромеліоративний фон виробництва овочевих культур знижує їх урожайність, а також суттєво позначається на якості одержуваної продукції, її токсико-екологічних характеристиках і безпечності для споживання (особливо гостро це стосується овочів, які вживаються у свіжому вигляді без попередньої термічної обробки, а також продукції, яка йде на задоволення потреб дієтичного, лікувального та дитячого харчування). Насамперед агромеліоративний моніторинг варто проводити на зрошуваних землях. Меліоративний стан зрошуваних ґрунтів динамічно змінюється під впливом вирощуваних культур, обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив і хімічних меліорантів, зрошувальної води, тощо. Тож радимо агровиробникам приділяти увагу основним показникам стану ґрунтів, а саме таким, як:

1) Водневий показник рідкої фази ґрунту (реакція ґрунтового розчину, рН). Його встановлюють у водній витяжці ґрунту за допомогою рН-метра або із використанням сучасних приладів безпосередньо у польових умовах (наприклад, недорогий широкодоступний портативний прилад АМТ-300 дозволяє швидко та доволі точно визначити рН конкретного ґрунту у його орному шарі без трудомісткого відбирання зразків та направлення їх до агрохімічної лабораторії). Кожна овочева культура має свій оптимальний діапазон рН для формування гарного врожаю. Так, наприклад, картопля полюбляє більш кислі ґрунти (рН 5,2–6,0 одиниць), у той час як капустяні культури зазвичай краще ростуть на нейтральних і слаболужних ґрунтах  зі значенням рН 6,0–7,5 одиниць (таблиця 1).

Таблиця 1. Оптимальні значення реакції ґрунтового розчину для росту і розвитку основних овочевих культур і плодових дерев (за даними компанії LusterLeaf – виробника приладів для меліоративного моніторингу ґрунтів)

Овочеві, зеленні та лікарські культури

Культура

Оптимальний діапазон рН

Артишок

6.5–7.5

Спаржа

6.0–8.0

Базилік

5.5–6.5

Боби

6.0–7.5

Буряк

6.0–7.5

Броколі

6.0–7.0

Брюссельська капуста

6.0–7.5

Капуста білокачанна

6.0–7.5

Калабрезе

6.5–7.5

Морква

5.5–7.0

Цвітна капуста

5.5–7.5

Селера

6 0–7.0

Цикорій

5.0–6.5

Пекінська капуста

6.0–7.5

Цибуля порей

6.0–7.0

Кукурудза цукрова

5.5–7.5

Крес-салат

6.0–7.0

Кабачок

5.5–7.0

Огірок

5.5–7.0

Кріп

5.0–6.0

Часник

5.5–7.5

Імбир

6.0–8.0

Хрін

6.0–7.0

Капуста кормова

6.0–7.5

Кольрабі

6.0–7.5

Сочевиця

5.5–7.0

Салат посівний

6.0–7.0

Майоран

6.0–8.0

Гірчиця

6.0–7.5

Перець болгарський червоний солодкий

7.0–8.5

Петрушка

5.0–7.0

Пастернак

5.5–7.5

Горох

6.0–7.5

Арахіс

5.0–6.5

Перець звичайний

5.5–7.0

М`ята перцева

6.0–7.5

Картопля

4.5–6.0

Картопля солодка

5.5–6.0

Гарбуз

5.5–7.5

Редька

6.0–7.0

Розмарин

5.0–6.0

Шавлія

5.5–6.5

Цибуля шалот

5.5–7.0

Шпинат

6.0–7.5

Брюква

5 5–7.0

Чебрець

5.5–7.0

Томат

5.5–7.5

Ріпа

5.5–7.0

Ревень

5.5–7.0

Плодові дерева

Яблуня

5.0–6.5

Абрикос

6.0–7.0

Авокадо

6.0–7.5

Банан

5.0–7.0

Вишня

6.0–7.5

Слива

6.0–7.5

Грейпфрут

6.0–7.5

Лимон

6.0–7.0

Манго

5.0–6.0

Шовковиця

6.0–7.5

Нектарин

6.0–7.5

Персик

6.0–7.5

Груша

6.0–7.5

Ананас

5.0–6.0

Гранат

5.5–6.5

Айва

6.0–7.5

Ягідні культури

Ожина

5.0–6.0

Чорниця

4.0–6.0

Клюква

5.5–6.5

Малина

5.0–6.5

Суниця

5.0–7.5

Смородина:

Чорна

6.0–8.0

Червона

5.5–7.0

Біла

6.0–8.0

Клюква

5.5–6.5

Аґрус

5.0–6.5

Баштанні культури

Диня мускусна

6.5–7.5

Диня звичайна

5.5–6.5

Кавун

5.5–6.5

Горіхоплідні культури

Лісовий горіх

6.0–7.0

Пекан

4.0–6.0

Фісташкове дерево

5.0–6.0

 2) Ступінь еродованості ґрунтів. Ерозія, особливо іригаційна, є одним із вагомих факторів зниження ефективної родючості ґрунтів, а значить, і продуктивності вирощуваних культур. Крім того, еродовані ґрунти потребують особливих підходів до обробітку та удобрення, а також мають певні обмеження щодо спектру вирощуваних культур. Встановлення потенційної небезпеки водної ерозії під впливом дощів здійснюють відповідно до ГОСТ 17.4.4.03-8. Найбільш поширеним методом визначення водної та вітрової ерозії є порівняльно-аналітичний метод контролю стану ерозійних процесів, що передбачає встановлення втрат ґрунтової маси шляхом інструментальних вимірів зміни рівня поверхні ґрунту і об’ємів змитого ґрунту. Для вимірювань використовують геодезичні рейки, тахеометри, нівеліри, GPS-системи. Полегшити моніторинг еродованих ґрунтів дозволяє застосування сучасних ГІС-технологій із картографуванням стану ґрунтів, його зміни у часі та просторі. На сильно еродованих, змитих ґрунтах ефективне ведення плодово-ягідного виробництва та овочівництва значно ускладнюється. Такі ґрунти потребують істотного поліпшення, можливо навіть, за умови високих втрат поверхневого гумусовмісного родючого шару ґрунту, доцільним буде штучне завезення родючого ґрунту та нашаровування його на поверхню еродованого.

3) Засолення та осолонцювання ґрунту – наступна важлива проблема, що часто постає на зрошуваних землях. Вміст у ґрунті основних катіонів та аніонів у мг/кг ґрунту визначають методом водної витяжки за чинними вимогами ДСТУ та ГОСТів. Гіпотетичний склад солей у відсотках встановлюють за методикою Базилевича-Панкової з паралельним перерахунком вмісту катіонів і аніонів у мг-екв/л (або ммоль/л), а вмісту солей у мг/л. Солонцюватість ґрунтів визначають за вмістом у ґрунтовому поглинальному комплексі катіонів натрію. Тип і ступінь засолення залежно від катіонно-аніонного складу ґрунту наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Тип і ступінь засолення ґрунту за катіонно-аніонним складом водної витяжки

Хімізм засолення за відсотковим відношенням аніонів

Ступінь засолення за сумою солей, %

Немає

Слабо

Середньо

Сильно

Дуже сильно (солончаки)

Хлоридний:

Cl≥2,5SO42-

Менше 0,03

0,03…0,10

0,10…0,30

0,30…0,6 0

Більше 0,60

Сульфатно-хлоридний:

Cl = (2,5…1,0) SO42-

Менше 0,05

0,05…0,12

0,12…0,35

0,35…0,70

Більше 0,70

Хлоридно-сульфатний:

Cl=(1,0…0,3) SO42-

Менше 0,10

0,10…0,25

0,25…0,50

0,50…0,90

Більше 0,90

Сульфатний:

Cl≤0,3SO42-

Менше 0,15

0,15…0,30

0,30…0,60

0,60…1,40

Більше 1,40

Содово-хлоридний, хлоридно-содовий:

HCO3>Ca+Mg(екв.),

Cl>SO42-

Менше 0,10

0,10…0,15

0,15…0,30

0,30…0,50

Більше 0,50

Содово-сульфатний, сульфатно-содовий:

HCO3>Ca+Mg(екв.),

Cl≤ SO42-

Менше 0,15

0,15…0,25

0,25…0,35

0,35…0,60

Більше 0,60

Сульфатно- (хлоридно) гідрокарбонатний лужноземельний: HCO3> SO42- (Cl)

Менше 0,15

0,15…0,30

0,30…0,50

Не зустрічається

Не зустрічається

Вимірювання вмісту водорозчинних солей можна здійснювати за допомогою спеціальних приладів-солемірів, які поширені у закордонній практиці. Дані портативні прилади швидко і точно дозволяють встановити вміст солей у водній витяжці ґрунту, а також у воді, що використовується для зрошення.

Всесвітньою продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) розроблено методику визначення вмісту водорозчинних солей у ґрунті за його електропровідністю (ЕС, вимірюється в дСм/м). Вимірювання виконується за допомогою приладів-кондуктометрів. Причому передбачено визначення електропровідності ґрунту в екстранасиченні (ЕСе), а також в екстракті 1:2. Еквівалентність між ними надано в таблиці 3.

Таблиця 3. Еквівалентність ЕСе і ЕС, дСм/м

ЕС у водному екстракті 1:2

ЕСе

<0,15

<0,40

0,15–0,50

0,40–1,20

0,50–1,00

1,20–2,40

1,00–1,50

2,40–3,80

1,50–2,00

3,80–5,50

2,00–2,50

5,50–7,90

>2,50

>7,90

За величиною ЕСе розроблено класифікації ґрунтів за ступенем засоленості, осолонцювання та впливом на рослини (табл. 4, 5).

Таблиця 4. Ступінь засолення ґрунту за ЕСе

Група ґрунтів

ЕСе, дСм/м

Вміст обмінного натрію, %

рН ґрунту

засолені

>4

<15

<8,5

солонцюваті

<4

>15

>8,5

засолено-солонцюваті

>4

>15

<8,5

 Таблиця 5. Класифікація ґрунтів за вмістом солей і реакцією культур зниженням урожайності

ЕСе, дСм/м

Засоленість ґрунту, реакція рослин

<1

Незасолений ґрунт, негативна дія на рослини відсутня

1–2

Слабо засолений ґрунт, реагують тільки надто чутливі культури

2–4

Помірно засолений ґрунт, реагують чутливі культури

4–8

Засолений ґрунт, реагують майже всі культури

8–16

Дуже засолений ґрунт, здатні рости тільки солестійкі культури

>16

Надзвичайно засолений ґрунт, жодна культура не може бути вирощуваною

 

Для вимірювання електропровідності розроблено велику кількість пристроїв (наприклад, AD-204, ЕМ38, система моніторингу SCT-10 тощо), які можуть бути додатково оснащені датчиками вимірювання температури та інших параметрів ґрунту, а також GPS. Наближено можна перерахувати величину електропровідності (ЕС) в концентрацію солей у мг/л за співвідношенням 1 ЕС = 640 мг/л.

Класифікація овочевих культур за солестійкістю наведена в таблиці 6.

Таблиця 6. Солестійкість овочевих і плодових культур (за Бернштейном)

Культури

Клас солестійкості

Авокадо, квасоля, боби, кукурудза цукрова, грейпфрут, апельсин, персик, мандарин

Нестійкі 

Морква, салат-латук, цибуля, редис, шпинат, томат

Середньостійкі

Буряк

Стійкі

 

4) Моніторинг якості зрошувальної води є невід’ємною складовою агромеліоративного моніторингу, виконуваного в умовах зрошення. Вода з високим вмістом солей (понад 1000 мг/л), токсичних карбонат-, гідрокарбонат-, хлорид-іонів (понад 10 мг-екв./л) та катіонів натрію (понад 40%), несприятливим співвідношенням катіонів натрію, магнію та кальцію, високим (або, навпаки, низьким) значенням водневого показника рН неминуче вестиме до погіршення фізико-хімічних і механічних властивостей ґрунтів, їх структури, меліоративного стану, біологічної активності та родючості, що позначатиметься на процесах росту і розвитку вирощуваних культур, їх продуктивності та якості одержуваної продукції рослинництва тощо.

Моніторинг якості зрошувальної води (особливо за використання води з забруднених джерел, наприклад, на Півдні України такою є вода Інгулецької зрошувальної системи) необхідно проводити за мінімальною програмою на початку та у кінці періоду проведення дослідів, краще – щомісяця, починаючи з першої подачі зрошувальної води у систему. Відбір зразків зрошувальної води з магістрального каналу зрошувальної системи або з локальних точок водозабору, їх подальший аналіз необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ 2730-94, ДСТУ 2730:2015 та стандартів ФАО. Аналіз якості зрошувальної води повинен враховувати вміст у ній солей (у тому числі токсичних), співвідношення катіонів і аніонів, вміст токсичних іонів в еквівалентах хлору, водневий показник рН, термодинамічні потенціали тощо. Згідно стандартів ФАО, додатково мають бути розраховані показники натрієво-адсорбційного відношення (SAR), а вміст солей представлений у дСм/м (виражений через електропровідність). Натрієво-адсорбційне відношення (SAR) встановлюють за формулою 1:

                                                                                 (1)

де: SAR – натрієво-адсорбційне відношення, мг-екв/л або ммоль/л;

Na, Ca, Mg – концентрації катіонів у мг-екв/л або ммоль/л.

Оптимальні значення показника SAR залежать від типу ґрунтів і ємності їх поглинання: 8–12 для ґрунтів з ємністю поглинання до 5 мг-екв/100 г ґрунту; 6–8 для ґрунтів з ємністю поглинання 5–15 мг-екв/100 г ґрунту; 2–4 для ґрунтів з ємністю поглинання 15–50 мг-екв/100 г ґрунту. Величина рН зрошувальної води має бути в межах 6–9 одиниць.

Додатково для зрошувальної води з підвищеним вмістом карбонатів і гідрокарбонатів (понад 2 мг-екв/л) розраховують величину уточненого натрієво-адсорбційного відношення (SARуточнене) за формулами 2, 3:

               (2)

рНс= (рК2-рКс) + рСа2+ + рAlk                                    (3)

  де рК2 – від’ємний логарифм другої константи дисоціації Н2СО3 з поправкою на іонну силу;

рКс – від’ємний логарифм константи розчинності СаСО3 з поправкою на іонну силу;

рСа2+ – від’ємний логарифм концентрації іонів кальцію у мг-екв/л;

рAlk – від’ємний логарифм концентрації аніонів НСО3 у мг-екв/л.

Згідно стандартів ФАО і вимог ДСТУ 2730-94 і ДСТУ 2730:2015, основними проблемами якості зрошувальної води з точки зору агрономічних критеріїв її оцінки, які визначають її придатність і регламент використання, є:

1) Вміст солей (загальний). Загальний вміст водорозчинних солей, або мінералізація, вказує на токсичність зрошувальної води для сільськогосподарських рослин та ризик засолення ґрунту. Тривале зрошення водою підвищеної мінералізації сприяє накопиченню солей у верхніх шарах ґрунту, що порушує стабільність агроекосистем, знижує врожайність і якість продукції рослинництва. Надмірний вміст солей у поливній воді знижує осмотичну активність рослин, перешкоджає нормальній аерації ґрунту. Концентрація водорозчинних солей у зрошувальній воді, що може використовуватися без обмежень, не повинна перевищувати 450 мг/л. Обмежено придатною для зрошення вважається вода з концентрацією водорозчинних солей до 2000 мг/л. Використання води з мінералізацією понад 2000 мг/л є ризикованим і жорстко обмеженим. Величина мінералізації зрошувальної води державними стандартами України жорстко не регламентується, проте для краплинного зрошення оптимальним вважається вміст солей у воді до 1000 мг/л.

2) Вміст і співвідношення катіонів і аніонів у поливній воді мають велике значення для оцінки її впливу на систему «ґрунт–рослина». Так, надмірний вміст одновалентних катіонів натрію та калію порівняно з двовалентними катіонами кальцію і магнію свідчить про небезпеку порушення водопроникності ґрунту, його структури, розвитку процесів пептизації, переходу ґрунтових колоїдів у неприродний стан золю тощо. Крім того, підвищений (>2 мг-екв/л) вміст гідрокарбонатів на фоні високих концентрацій одновалентних катіонів натрію та калію у поливній воді сприяє більш інтенсивному погіршенню водопроникності ґрунту. Концентрація гідрокарбонат-іонів у зрошувальній воді, що може використовуватись без обмежень, має бути менше 1,5 мг-екв/л. Обмежено придатною є поливна вода, що містить від 1,5 до 8,5 мг-екв/л НСО3. За концентрації бікарбонатів більше 8,5 мг-екв/л використання води на зрошення є небажаним. У свою чергу, усі перелічені вище негативні зміни стану ґрунту впливають і на рослини: погіршується їх ріст і розвиток (інколи до повної зупинки), знижується врожайність, значно гіршою стає якість урожаю тощо. Оцінка дії і взаємодії одно- і двовалентних катіонів у зрошувальній воді здійснюється за показниками натрієво-адсорбційного відношення: SAR і SARуточнене. При цьому враховується електропровідність зрошувальної води (ECw), величина, що служить однією з форм вираження вмісту у ній солей, а також ємність вбирання ґрунту. Підвищений вміст гідрокарбонат, сульфат і хлорид аніонів у поливній воді свідчить про потенційно високу мінералізацію, наявність токсичних солей. Навіть незначна кількість таких солей може бути згубною для рослин. Повна відсутність цих елементів несприятлива для сільськогосподарських культур, але їх вміст не повинен перевищувати ГДК. Вміст нетоксичних солей (сульфат кальцію, гідрокарбонат кальцію тощо) до 1 г/л є безпечним для рослин.

3) Високий вміст токсичних іонів, зокрема, хлору, натрію, бору. Придатною для використання на зрошення без обмежень є вода з вмістом хлору і натрію не більше 3 мг-екв/л.

4) Величина рН вказує на рівень кислотності чи лужності поливної води. Найбільш сприятливим є рН в межах 6,0–7,0, максимально допустимі значення показника сягають 8,4–8,5. Поливна вода з високою лужністю спричиняє підвищення лужності ґрунту, порушуючи нормальний перебіг процесів росту і розвитку сільськогосподарських культур.

5) Оцінка якості зрошувальної води за термодинамічними потенціалами базується на визначенні активності іонів водню, кальцію, натрію та співвідношення кальцієво-натрієвого потенціалу (індекс стабільності). Він характеризує корозійну властивість води, або випадіння в осад важкорозчинних карбонатів кальцію у результаті порушення карбонатно-бікарбонатної рівноваги. За величини індексу стабільності < –0,5 можлива корозія механічних частин трубопроводів, а за величини > +0,5 можливе випадіння осаду карбонатів кальцію, що призводить до засмічення трубопроводів, забивання крапельниць тощо.

Критерії оцінки якості поливної води наведено у таблиці 7.

Таблиця 7. Якість води (агрономічні критерії)

Показники якості

ГДК

Вміст водорозчинних солей, мг/л:

І клас

ІІ клас

—  Загальний (мінералізація)

450–1000

2000–3000

—  Токсичних

 

—  Нетоксичних

Концентрація токсичних іонів в еCl, мг-екв/л

<5

5–25

Відношення (Na++K+) / (Ca2+ +Mg2++Na++ K+)

0,5–0,7

0,4–0,6

Відношення Mg2+ / Ca2+

<1,00

Вміст хлору, мг-екв/л

10,00

Загальна лужність, мг-екв/л

<3,5

3,5–8,5

Токсична лужність, мг-екв/л

<2,0

5,0/7,0*

Показник рН

6,50–8,50

Термодинамічні потенціали:

рNa-0,5pCa

>1,2

1,2–0,5

pH-pNa

3–5

5–7

(pH-pNa) / (рNa-0,5pCa)

<4,2

4,2–14

Значення SAR

2,00–4,00

Значення SARуточнене

2,00–4,00

Примітка. * – значення показника згідно оновленого і введеного в дію у 2016 році ДСТУ 2730:2015.

Оцінку якості поливної води за екологічними критеріями, що є не менш важливим етапом аналізу якості зрошувальної води для одержання екологічно безпечної продукції, здійснюють у відповідності до чинних вимог і стандартів ФАО, ВНД-33-5.5-02-97 та СанПиН 4630-88 за такими показниками:

1) Вміст у зрошувальній воді амоній, нітрат і нітрит іонів свідчить про екологічну безпеку і, в окремих випадках, її удобрювальну цінність. Підвищені концентрації цих аніонів є небезпечними через погіршення екологічної та санітарної якості одержуваної продукції. 

2) Вміст у зрошувальній воді важких металів, радіонуклідів є важливим показником екологічної безпеки використання її для поливу. Відомо, що важкі метали у мікроконцентраціях є незамінними та необхідними для рослин. Проте за умов перевищення їх вмісту спостерігається токсичний вплив на ґрунт і рослини. Надмірне накопичення важких металів, а особливо – радіоактивних елементів і сполук у рослинному організмі призводить до зростання їх вмісту у продукції, що негативно позначається на здоров’ї людини, яка цю продукцію споживає.

3) Показник ХСК (хімічно спожитий кисень) – опосередкований показник вмісту органічних речовин у воді, використовується для екологічної оцінки рівня її забрудненості. Показник БПК5 (біологічна потреба кисню за 5 діб) вказує на кількість кисню, витрачену на аеробне біохімічне окиснення під дією мікроорганізмів і розклад нестійких органічних сполук, що містяться у воді. Величина БПК5 є одним із найбільш важливих критеріїв рівня забрудненості води органічними речовинами.

4) Жорсткість води визначається вмістом у ній солей кальцію і магнію. Жорстка вода відрізняється високою концентрацією цих солей, що погіршує її технологічну придатність для зрошення.

Аналіз якості води згідно ВНД 33-5.5-02-97  наведено в таблиці 8.

Таблиця 8. Якість води (екологічні критерії)

Показники якості

ГДК

І клас

ІІ клас

1) Загально-екологічні та еколого-гігієнічні, в т. ч.:

Вміст амонійного азоту, мг/л

2,0

Вміст нітратів, мг/л

45,00

Вміст нітритів, мг/л

3,30

Залізо загальне, мг/л

0,30

5,00

Марганець, мг/л

0,500

1,000

Мідь, мг/л

0,080

0,200

Цинк, мг/л

0,500

1,000

БПК5, мг О2

10,0

2) Еколого-токсикологічні, в т. ч.:

Хром загальний, мг/л

0,25

0,60

Нікель, мг/л

0,080

0,200

Нафтопродукти, мг/л

0,300

Детергенти (АПАР), мг/л

0,100

Цезій-137, пКі/л

54,00

Стронцій-90, пКі/л

54,00

Не можна нехтувати показниками якості води, що йде на зрошення овочевих і плодово-ягідних культур, адже несприятлива вода створюватиме додатковий стрес для чутливих культур і порід дерев, а забруднена шкідливими речовинами вода може стати джерелом забруднення та зниження екологічної безпеки та дієтичної цінності одержаної продукції.

5) Якість застосовуваних мінеральних, органічних добрив і хімічних меліорантів час від часу бажає бути кращою. Відомі випадки виявлення домішок важких металів у баластній речовині неякісних мінеральних добрив, зокрема, аміачної селітри, що призводить до негативного ефекту від їх внесення на меліоративний та екологічний стан ґрунтів і ґрунтової мікрофлори. Крім того, застосування хімічних меліорантів також поєднано із ризиком принести шкоду, а не бажане поліпшення. Так, наприклад, фосфогіпс, часто використовуваний у якості меліоранта на лужних ґрунтах, часто несе у собі загрозу зафосфачування ґрунту та забруднення його важкими металами. Отже, перш ніж вносити меліоранти або мінеральні добрива (особливо, якщо місце походження їх невідоме), варто направити зразок у агрохімічну лабораторію, щоб не завдати шкоди замість очікуваної користі. Органічні добрива приховують у собі мінімальну небезпеку в агромеліоративному плані та навіть є серйозними поліпшувачами для збіднених і деградованих ґрунтів, проте неякісний гній може стати причиною погіршення фітосанітарного стану поля, а отже, нагляд за чистотою застосовуваної «органіки» ні в якому разі не завадить.

П.В. Лиховид, к. с.-г. н., старший науковий співробітник, Інститут зрошуваного землеробства НААН

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here